Semana Santa (тиждень перед Паскою) в Іспанії існує для того, щоб насолоджуватися життям і подорожувати. Звісно, раніше, традиційно в ці дні (а особливо починаючи із четверга) люди проводили ритуали страждання (імітуючи страждання Христа), але зараз більшість бере квитки на літаки, ключі від авто чи велосипед і – гайдá з міста!

Ми не стали виключенням. Разом із друзями на авто спланували 4-денний тріп по Астуріас та Кантабрії. До речі, за рік до того, я вже бувала у цих регіонах. Абсолютно випадково купила квиток на літак до Ов’єдо і з мінімальним бюджетом трішки поколесила там. Думала, що більше ніколи не повернуся, хоч мені і дуже сподобалося. Все ж місця не дуже відомі і малодоступні. Але як же цікаво складається життя. І от я знову тут і знову досліджую Північ Іспанії – найпрекраснішу частину цієї країни.

А тепер по порядку. Ось приблизна карта нашого маршруту. Ми вибрали їхати вздовж лінії океану, щоб була можливість відвідувати усі найкрасивіші точки, що траплятимуться дорогою.

Скажу одразу, усе, що хотіли побачити – не встигли. По-перше, половину часу була паршива погода. Ну як, погода в цілому норм, але для подорожі – не дуже: дощ-сонце-вітер-град-спека-дощ-дощ-дощ-сильний дощ-ливень-спека і так по колу. Типово для півночі. По-друге, ми спланували надто багато. Вирішили, що краще знайти більше всього гарного і не подивитися, ніж запланувати мало і мати забагато вільного часу. Тож поїхали!

АСТУРІАС

Хіхон (Gijón)

Маленьке місто, в якому зібране усе, що необхідно для чудового життя: невеличкий пляж, де можна і посерфити, і з псом погуляти, і пікнік влаштувати; старе місто із великою кількістю барів та ресторанів, цікава забудова нової частини міста, яка не схожа на жодне інше місто. Хіхон – це місто в Астуріас, де люди віддають перевагу жити і ростити дітей, тоді як на роботу їздять у економічну столицю регіону – Ов’єдо.

Хоч із чотирьох людей з нами було два іспанці, водила по місту і все показувала я. Як людина, яка вже тут була, хоч і проїздом і мало що пам’ятала, окрім шикарної набережної. Астуріас вважається одним із найдешевших регіонів Іспанії, хоча цього разу мені так не здалося. Можливо, тому що ми не сильно парилися через пошуки місця для їжі і зайшли мало не в перший ресторан, де menú del día обійшлося нам по 12 євро… Хоча і порції велетенські!

Янес (Llanes)

Одразу після обіду ми вирушили до наступного астурійського міста – Янес! Ох, дякуючи дощу це місто виглядало особливо яскравим і фактурним. Хотілося сфотографувати кожен його закуток. Ці кольорові будиночки, невеличкі пристані із яхточками.

Але справжня краса відкривається, коли виходиш до порту, куди приходять риболовні човни. Із тонкого проходу, який захищає від хвиль, вкритого помальованими бетонними плитами, – нереальний вид на місто, що висоціє над обривами. Здається, що це просто ілюстрації до казкової історії, героєм якої тобі пощастило стати.

Але справжня казка почалася увечері, коли ми заночували у шикарному готелі, розташованому на пів дороги в “нікуди”. Ми просто вибрали маленьке містечко на карті, подалі від міської метушні і забукали два номери. Навколо – нічого. До найближчого ресторану – 10 хвилин грунтовкою до траси, що завтра поведе нас у інший регіон – Кантабрію. А поки що насолоджуємося смачнющим астурійським сидром, гріємося біля багаття і танцюємо під дощем та сміємося, що є сили. Мабуть, це була одна із найкращих ночей у Іспанії.

КАНТАБРІЯ

Сан-Бісенте-де-ла-Баркера (San Vicente de la Barquera)

Звісно, на ранок, після 4 пляшок сидра на трьох (водій не пив 😉 ), хотілося залишитися у тому богом забутому готелі на всі чотири дні. Але пригоди кликали і ми рушили! По плану було місто Сан-Бісенте-де-ла-Баркера. Ми приїхали близько 11 ранку до нього, але все дуже відрізнялося від картинок у інтернеті. Справа у тому, що ми потрапили на відлив і навкруги міста було просто земляне чорне місиво і човники, що лежали у ньому.

Подорожуючи у місця, де хочеться подивитися красиві океанські види треба бути особливо уважними із приливами та відливами. Є спеціальні сайти, де можна їх перевіряти по конкретним місцям. Але ми якось про це не подумали, тож, розвернувшися ми поїхали у наступне місце, а у Сан-Бісенте повернулися після обіду. І тоді нам відкрилися усі його шикарні види. Не хотілося їхати. Тож ми затрималися аж до заходу сонця!

Коміяс (Comillas)

Власне, Коміяс стало тим місцем, куди ми вирішили поїхати зранку замість Сан-Бісенте. Містечко надзвичайно маленьке, але таке комфортне! Ми багато ходили по ньому, бо усі принади розташовані на великій відстані одна від одної навколо міста: згори, знизу, справа, зліва! У цьому місті є де погуляти, але головне, що і є де відпочити. Шикарні парки та недорогі ресторани – це про Коміяс.

Сантіяна-дель-Мар (Santillana del Mar)

Місто, яке ми відвідали наступного дня – справжня середньовічна перлина Кантабрії. Найбільш кіношне і найбільш вражаюче містечко із усіх, які ми побачили у подорожі! Здається, ніби буквально вчора тут ще було середньовіччя, а сьогодні тут уже ми. Стіни, бруківка, балкончики, вивіски… Це треба просто бачити на власні очі!

Порівняно із Сантьяго де Компостелою, у Сантіяні будівлі мають червонуватий відтінок, що надає якоїсь позитивності і святковості. Зранку людей було дуже мало, втім, після обіду вулицями вже було не проштовхнутися. Ціни тут кусаються, оскільки, як на мене, крім туризму, роботи тут у людей нема, тож вони і стараються як можна більше заробити на всьому.

Обідати і гуляти далі ми поїхали у Потес (Potes). Але ми вже такі втомлені були, що ми просто вешталися вулицями і мені навіть в облом було зробити кілька фото. Місто мені не сподобалося. Ну як, в цілому, миле, але щоб їхати так дале і високо в гори (воно єдине із нашого списку не було близько до набережної) – як на мене не вартує.

Після Потеса ми поїхали в Сантандер, де вирішили неспішно провести останній день і добре відпочити.

Сантандер (Santander)

Минулого року Сантандер мені не сподобався. Я була дуже втомлена і вже хотіла скоріше повернутися додому. Цього разу, хоч Сантандер знову і припав на кінець поїздки, все ж залишилася якась енергія для його пізнання.

А можливо, це через те, що я була із друзями, а так завжди веселіше! Скільки ми обходили за ці півтора дні! Ми були і в замку Магдалени (сам замок відстій, але парк навколо – агонь!), ми і прошвирнулися по елітному району від замку до центру міста, ми увірвалися в нічні клуби (у Сантьяго із цим покраще, але все ж), гуляли кілометрами пляжу, лежали на муніципальних лежаках і спостерігали за парусними яхтами, спостерігали за морськими левами, тюленями та пінгвінами у відкритому океанаріумі.

А що найголовніше – я вперше у 2019 році купалася у океані! Ми поїхали на Playa de Somo, що знаходиться навпроти Сантандера і там, наприкінці квітня я занурилася у океан! Ми з Крістіною барахталися, як малі діти. Думаю, якби ми зупинилися хоча б на секунду – задубли б! Бо вода реально була льодяною. Але скільки щастя принесла!

Після насиченого релаксового дня ми поїхали назад у наш хостел, щоб добре виспатися і наступного ранку вирушити назад, додому у Сантьяго де Компостелу!


Бюджет поїздки на одну людину за умови 4 осіб у машині:

  • Проживання 70 євро
  • Проїзд 20 євро (38 євро – повний бак, заправлялися 2 рази наповну)
  • Харчування 50 євро (ланчі + перекуси + похід у бари увечері + сніданки)

А ви любите подорожі на авто? Хотіли б так проїхатися по Півночі Іспанії? Ну, і розказуйте про свої шалені автоподорожі 😉

Якщо ж вам цікаві ціни, маршрути, місця, звички і тому подібне, стосовно країн в які я подорожувала та більше картинок із моїх подорожей, ви можете знайти їх на Інстаграмі