Чому краще мучитись на дієтах, ніж почуватись комфортно товстушкою

Якось при черговому листанні стрічки новин на Фейсбуці я наткнулася на доволі довгий пост-роздум про сидіння на дієтах, прагненнях виглядати красиво і т.п. від моєї однокласниці. Зазвичай я не читаю такі довгі пости до кінця, але оскільки вона за професією психолог, то я вирішила все ж дочитати. Мені стало цікаво, може вона у своєму тексті надасть якісь психологічні пояснення тих чи інших явищ та станів під час схуднення. Однак, на жаль, пост виявився досить особистим, а не професійним і в ньому вона говорила про свій висновок – вона вирішила “більше не ламати себе і сприймати своє тіло таким, як воно є”. І це уже наштовхнуло мене на власні роздуми і шалений опір до її думки.

Для більшого розуміння картини, хочу додати, що Альона ніколи не була не те що товстою, а мені, здається навіть зайвої ваги (ну, так, на око) не мала. Крім того, судячи із фотографій (а не бачились і не спілкувались вживу ми давно) вона веде активне життя – катається взимку на борді, їздить на вєлічках влітку і т.д. І тому в її випадку досить легко говорити про те, що “на багато приємніше не мати думок про вівсянку на сніданок, знежирений творог і курячу грудку, про ненависне кардіо”… Але є одне “але”.

Такі думки, мені здається, мають лише люди, які щойно стали на шлях схуднення та переходу на здоровий спосіб життя. І чим пізніше ти це робиш тим складніше буде перелаштуватися на “праведний шлях”. І не забуваємо, про правило, що звичка формується 21 день. Якщо трохи вийти із зони комфорту, трошки пересилити себе, то перед вами відкриється абсолютно нове життя. Мене завжди надихають фітнес-моделі, які були жирухами 🙂 Ось кілька прикладів:

Це далеко не всі приклади, які можна знайти в інтернеті. Але дивлячись на них, я себе питаю, якщо вони змогли, то чому я не зможу??? Ну невже я хочу вже через років 5-10 важити під сто кілограмів, сидіти у метро, стікати потом, не могти повернутися і просочитися у середину вагона, як це було ще у двадцять років? Невже я хочу ще через 10 років мати цукровий діабет, або проблеми із серцем чи в кращому випадку із судинами? Невже я хочу щоб в 60 років мене скручувало від солів та болю у суглобах? Так, це дуже дальновидно і можливо хтось і не доживе до цих років у нашому буремному житті. Але насолоджуючись життям тут і зараз, варто не забувати, що було б круто насолоджуватись ним подовше.

Як на мене, пустити усе самоплином і чекати, що все буде ок – це найбільш нездарна практика наших радянських предків. Які чекали, що вони стабільненько так щось виконуватимуть простеньке, а їм за це стабільненько буде жити нормально. Але нормально – це не супер. Нормально – це лише половина (якщо не менше) з того, на що здатна людина.

І не треба зациклюватись на сирі та курячих грудках, варто просто розуміти, що наш організм, як машина: якщо в нього вкинути погане паливо, то і працюватиме віна погано, а якщо вкинути хороше – то він віддячить подвійно. І щоб детальки організму працювали, то треба їх постійно приводити в дію та змазувати. Дуже важливо зрозуміти, що не можна економити на своєму здоров’ї змолоду, інакше потім заплатиш на багато дорожчу ціну.

Якщо ви мені не вірите, то спробуйте провести експеримент. Все-таки напружтесь і два тижні не їжте цукор, продукти із білого борошна і будь-який фаст-фуд. Не їжте на ніч. Плюс пийте багато води. І ви побачите як зміниться ваша шкіра. Скоріш за все, ви не схуднете, у вас не зникне целлюліт, але ви відчуватимете шалену легкість. Та, про яку говорять люди, яким вдалося змінити свої звички. А потім після цих двох тижнів підіть у МакДональдс чи у Кондитерську і наїжтесь від душі, так як ви це любите. На наступний же день під очима з’являться чорні кола (це реакція печінки) та скоріш за все висипи на щоках. Принаймні у мене завжди така реакція, коли я дозволяю собі різну нездорову їжу. І тоді постає питання: невже таке на твоєму лиці вартувало десятихвилинного задоволення у кафешці???

А ще мені дуже цікаво спостерігати за популярними останнім часом кампаніями, де жінкам розміру ХХL+ розповідають, що це природньо, це жіночно, а головне – красиво мати пишні форми! Тоді абсолютно логічно я запитую – якщо у цих рекламах пропагується натуральність таких тіл – чому на них тонна фотошопу??? Ви тільки придивіться на ці фото – жодної складочки, жодної нерівності! Як людина, яка працює багато років зі ЗМІ та піаром, я можу впевнено сказати – просто бренди знайшли яким чином продати товар іще більшій кількості людей. І замість того, щоб проводити кампанії по оздоровленню організмів хворих (а ожиріння – це хвороба) жінок, вони розповідають як це красиво і як їм личить білизна чи спортивний костюм.

Тому я абсолютно згодна із Альоною – не варто досягати своєї мети через силу, ламаючи себе, але абсолютно необхідно пробувати, шукати шляхи того як найбільш комфортно вийти із своєї зони комфорту і досягти бажаної мети. Адже якщо ми цього хочемо, то чому якась незрозуміла лінь хоче зупинити?