Київ за один день. Що показати друзям, які вперше у місті

Я щиро переконана, що людині, яка вперше у якомусь місті, варто іти дивитися саме на історико-архітектурну спадщину цього міста. Адже саме історія – це те, що формує людей та культуру сьогодення. Київ у цьому випадку не є виключенням. Саме тому я склала невеличкий гід «Київ за один день».  Я зустрічала людей, які прожили тут все життя, але не бачили і половини із того, що я далі запропоную. Але одразу попереджаю, я говоритиму про Київ найбільш туристичний.

Якщо до вас приїхали гості з-за кордону, то їм особливо сподобається такий маршрут. Європейці обожнюють нашу вкрай ненависну багатьом постсоціалістичну архітектуру, сірі обідрані будинки, незрозумілу інфраструктуру, помальовані стіни та т.п. Представники ж пострадянських країн навпаки вважають, що у Києві дуже круто вдалося поєднати і асимілювати із тисячолітньою історією різні сучасні тенденції, вони завжди завважують, що Київ нереально зелений (ага, приїхали б іще років 10 тому, взагалі б сказали, що Київ – це суцільний парк), а також, що у повітрі витає надзвичайно європейська атмосфера.

Цей «тур одного дня» я вирішила написати, коли до мене приїжджали подружки із монументального Мінська та індустріального Дніпра, з якими ми познайомилися під час моєї весняної подорожі у Польщу. Мені здається, їм сподобалась моя екскурсія, хоча ноги навіть у мене трохи боліли на наступний ранок. Одразу попереджаю – Київ стоїть на пагорбах, а тому доведеться багато ходити вгору-вниз. Підготуйтеся до цього, якщо не фізично, то хоча б психологічно 😉

Свою екскурсія я завжди починаю із метро Арсенальної. Але цього разу ми жили на лівому березі, а тому їхали у центр червоною гілкою метро і вирішили вискочити на станції «Дніпро». Походити бодай 5-10 хвилин на платформі – тепер стане обов’язковою програмою для моїх гостей. Саме на цьому мосту відкривається дуже красивий вид на всі боки – і в сторону Оболоні-Троєщини, і в сторону Печерська-Позняків. А ще можна зробити багато гарних фотографій, бо тут майже ніколи немає людей.

Фотографую процес фотографування 🙂

Далі прямуємо на метро Арсенальну – найглибшу станцію метро у Європі! Щоб піднятися із неї – треба проїхатися аж на двох довгих ескалаторах. У деяких людей із незвички навіть вуха закладає. Але, звісно, що на цю станцію нас веде не саме метро, а те, що знаходиться поряд. Якщо ваші друзі люблять церкви, то можна сходити у Києво-Печерську лавру. На території дійсно красиво, але я стараюся обходити це місце десятою дорогою. По-перше, якщо ви не парафіянин – вхід платний. По-друге, якщо ви жінка і не вдягнені в хустку, або у вас плаття/спідниця по коліно вам мало що вдасться побачити – вас не впустять всередину. Загалом, воно того не варте. Раніше можна було зайти безкоштовно через задній хід (він знаходиться трохи далі, перед музеєм Гончара), але тепер там все перекрито, усюди стоїть охорона і таке враження, що там президент сидить, а не церква розташована.

Так виглядає головний вхід у Лавру
А це вже задній двір

Тому прямуйте далі – до музею Другої світової війни. Там стоїть Батьківщина-Мати. На мою думку, це найкрутіша споруда у Європі! Навіть Ейфелева вежа просто відпочиває поряд. Скільки в ній сили, потужності, величності… Я можу знаходитися тут годинами! Якщо піднятися на її підніжжя – відкривається неймовірний краєвид на лівий берег Києва, а з іншого боку – трохи видно печерські пагорби. Не дивлячись на те, що там зовсім нема тіні, вас буде обдувати вітерець і приємне тепле повітря (якщо ви влітку, звісно, гуляєте 😉 . Я ще жодного разу не піднімалася нагору цього постаменту, але вірю, що зроблю це, хоч і страшенно боюсь висоти J Якщо у вас є час та сили, то дуже раджу сходити у музей Другої світової війни. Це один із небагатьох музеїв Києва, який мені подобається. Але він забирає дуже багато сил.

Вид із підніжжя Батьківщини-Матері

Далі прямуємо назад до метро Арсенальна. По дорозі можна заскочити у Мистецький Арсенал, але там ви витратите не менше, ніж годину часу, якщо надумаєте розглядати якусь експозицію. Тому раджу попросити просто заглянути (безкоштовно) у зал через найближчі двері (не головний вхід) – тут як пощастить, інколи дозволяють, інколи ні. Після цього переходьте дорогу і йдіть до Парку Слави! З оглядового майданчика ви зможете спостерігати іще один неймовірний пейзаж лівого берега Києва. Повірте, він відрізняється від попереднього. Також у парку знаходиться музей голодоморів. Теж раджу його відвідати. У ньому дуже жорстка атмосфера… Але багато часу він не забере. До того ж допоможе трошки охолодитися, якщо на вулиці спека.

Далі, дорогою до метро ви зустрінете готель Салют. Дуже незвичайна споруда і туристам подобається. Щоб сфотографуватися біля нього, краще перейти на іншу сторону дороги.

Готель “Салют”

Якщо іти далі прямо, то за кілька хвилин ви опинитесь біля входу у Маріїнський парк. Я його дуже люблю. Там нереально приємно знаходитися. Є фонтан, а недавно ще і зняли зелений паркан навколо Маріїнського палацу. Тільки уявіть, понад 10 років люди натикалися лише на паркан. Який приховував будівництво і я вже була впевнена, що його ніколи не завершать… Але ж ні. Відкрили! Правда, в середину поки що ще не впускають, але може найближчим часом і це станеться. У цьому парку я дуже раджу не роззявляти рота J Мене кілька років тому циганка обібрала тут на 100 гривень – тож будьте обачні. Тут дуже багато всіляких дивних людей ходить. Також у парку є оглядовий майданчик, але нічого цікавого ви з нього не побачите. Не витрачайте час, щоб до нього дістатися. А краще покажіть будівлю Верховної Ради, Кабінету Міністрів – одні із найбільш монументальних споруд Києва, що стоять на вулиці Грушевській.

Верховна Рада
Маріїнський палац

Не спускайтеся до самого низу Грушевського, а обійдіть Кабмін згори і вийдіть на вулицю Інститутську. Ну, тут, я думаю, мені не треба розповідати що показувати… Раджу почитати додаткову інформацію про події Майдану, бо у ваших гостей, повірте мені, буде багато запитань, відповіді на які ви не знатимете, навіть якщо брали безпосередню участь у подіях Революції Гідності. Там же, над Глобусом є прикольний оглядовий майданчик з якого видно увесь Майдан і прилеглі території. Красиве місце. На жаль, на самому майдані побувати часу не вистачить, та і навіщо? Він на багато гарніший згори.

Швиденько спускайтеся по Алеї Небесної Сотні і звертайте направо, по вулиці Хрещатик доходьте до Європейської площі, звідти можна поглянути на художній музей, можна підійти ближче – дуже симпатична будівля у нього, а от всередині робити нічого. Краще піднятися вгору – до Арки дружби народів. Ще одна дуже крута споруда Києва. Не повірите, але там є ще один оглядовий майданчик 🙂 З нього видно Поділ. Поділ – це моя любов-любов!!!

Тому швиденько подивившись вниз ми починаємо туди спускатися по Володимирському узвозу! Він називається Володимирський, бо на горі над ним стоїть пам’ятник Володимирові, який нібито хрестив Русь. На жаль, часу подивитися на пам’ятник нема, але там теж симпатичне місце. Замість цього ми краще спустимося вниз! По білим сходам до пам’ятника Магдебурзькому праву. Не буду вдаватися в історію, єдине що скажу – сходи дуже фотогенічні 😉

Звідти повертаємо наліво і йдемо в сторону Поштової площі. До цього часу ви, впевнена, вже нагуляєте апетит, тому можна перекусити або на самій площі (там є мій улюблений Компот), або поряд – на вулиці Сагайдачного просто нереальна кількість цікавих закладів.

Поштова площа

А далі – як же без київського фунікулера? Займаємо чергу і піднімаємося нагору! Праворуч від вас буде Міністерство зовнішніх справ, ліворуч – Михайлівський собор. У останнього дуже симпатичне подвір’я, обов’язково пройдіться. Тут взагалі не буде таких проблем, як у Лаврі, тому можете навіть зайти всередину – там красиво, хоча ладаном пахне так, що аж голова паморочиться.

Вийшовши на Михайлівську площу (площа перед собором) попереду ви побачите ще одну церкву – Софійський собор. Теж must see!!! Цій церкві уже тисяча років!!! Вхід платний і насправді, якщо ви не любитель церков, як я (хоча, може вам і здається після прочитання цього гайду, що я тільки по церквам і воджу людей 🙂 ), можете просто піднятися на дзвіницю. Звідти вид – просто зашибись 🙂 До того ж, я раджу не пнутися аж на саму гору. Найкращі пейзажі – на першому поверсі.

Вид із першого поверху

Все, це був останній підйом нагору! Відтепер, я обіцяю, йтимете тільки вниз. Отже, спускаємося вниз і йдемо до вулиці Велика Житомирська. Нам треба вийти до Андріївського узвозу. І ми маємо два варіанти, які залежатимуть від того на скільки у вас лишився час і чи втомилися ви вже: перший варіант – пройти через Пейзажну алею, другий – одразу вийти до узвозу, пройшовши до самого початку Володимирської вулиці. Це уже на ваш смак. Далі – спускаємося вниз по Андріївському (я, чесно кажучи, не дуже люблю цю вулицю через нереальну кількість людей, тому стараюся на зупинятися особливо ніде). Коли відреставрують Андріївську церкву – я дуже раджу зайди на оглядовий майданчик за нею. Там дуже незвичайний краєвид відкривається! Так, ніби це уже і не Київ 🙂

А далі, якщо у вас ще лишиться бажання гуляти можна трохи довше зупинятися на Андріївському, на Контрактовій та в околицях. Але я б рекомендувала зробити дещо інше. Оскільки така довга прогулянка триватиме у вас години з 10 ранку до 5-6 вечора, то вам уже захочеться десь відпочити. Для цього я раджу піти в одне із моїх улюблених місць у Києві – пляж навпроти Оболоні (зараз він має назву Чорторий). Там є де сісти (чи й прилягти 😉 ) і просто насолоджуватися заходом сонця, що відблискує, звісно ж по куполах церков! 🙂

Ми тут не головні 🙂

Сподіваюсь, вам сподобалася моя прогулянка і ви використаєте цей маршрут, коли вам треба буде прогулятися Києвом із гостями. Якщо ж ви самі гості – можете звертатися до мене, я з радістю сама проведу вас по цьому  та багатьох інших маршрутах!