Пам’ятаєте, як у дитинстві (у кого воно припало на 90-ті), злітати на Канарські острови – це було щось просто нереальне і доступне лише для якихось бізнесменів у малинових піджаках? Вважалося, що якщо твоя сім’я може собі це дозволити, то батьки або крадуть із бюджету, або торгують наркотою, ну, або хтось із них на заробітках у Іспанії.

Які ми щасливі люди, що сьогодні, аби дістатися до Канар нам не треба бути мільйонерами. І це не так вже і далеко, як здавалося у дитинстві. І взагалі, світ малий і тісний для нас теперішніх.

Поки що Тенеріфе – один із островів Канарського архіпелагу – це найдальніша точка на мапі, де я була. Адже Канарські острови хоч і належать Іспанії, але летіти до них із Барселони ще добрих три години. Судіть самі, де вони знаходяться:

Оповиті Атлантичним океаном, вони немов мікрочасточки, що відкололися від Африки. І коли летиш туди, так і очікуєш, що це буде здебільшого пустеля і шикарні пляжі. Але щось в моїй уяві пішло не так.

Варто зауважити, що до жодної подорожі, яку я робила, живучи в Іспанії я взагалі не готувалася. Не читала гайди, не бронювала екскурсії. Бо живучи у Іспанії так переймаєшся цією маньяною, що врешті решт ось уже і твій виліт, а ти думаєш “блін, може завтра?”

Єдине, що я робила, це читала, де краще знімати житло: на півдні чи на півночі. У людей думки дуууже розділилися. І через це я зняла житло посередині. Щоб було однаково добиратися як до півдня, так і до півночі. І це була моя велика помилка. І ще однією помилкою було те, що ми не взяли машину на прокат. Тут без неї робити нічого. Хоча ми виживали як могли 🙂

Жили ми у дивовижно спокійному місці із шикарним видом на схід сонця і океан. Це було маленьке село із білими будиночками і 2 туристами – нами. Три бари, одне кладовище, один автобус, який ходить раз на годину, два міні-магазини, багато кактусів і дві пальми, що росли у нас в саду. І це все. Якщо у вас є машина і ви хочете дауншифтингу, то я би дуже радила зупинитися саме у цьому селі. Називається Fasnia, а наше житло виглядало ось так. До речі, також дуже рекомендую!

Так от, про пляжі, які я згадала на початку. Не їдьте на Тенеріфе, якщо вас цікавлять пляжі. Тут може бути шикарний хайкінг, катання на велосипеді, серфінг, залипання у номері в тиші, врешті-решт, і перезавантаження. Але не пляж.

Справа у тому, що Тенеріфе – це вулканічний острів і земля/пісок тут чорні. Навіть якщо просто багато ходиш ти покриваєшся таким сіруватим пилом. І мене це дуже бісило! Бо я маю здебільшого білий одяг і він бруднився буквально за один активний день. І це було моїм найбільшим розчаруванням.

Втім, навіть за таких умов ми знайшли кілька пляжів із білим піском (який сюди привозять із Африки, до речі), він не такий м’який, як я звикла у Галісії (ага, наша галя балувана), але, коли нема нічого кращого, то і цей згодиться! А що може бути кращим, ніж у кінці січня валятися у купальнику і засмагати?

Правильно! Поїхати на холодну частину острову, щоб полазити по горам. Хоч острів і досить маленький, але різниця температур між південною і північною частинами може коливатися на 10-15 градусів. Так, на півдні було сонце і +25, а на Півночі, у природному парку Parque Rural de Anaga ледь дотягувало до +14 і моросив дощ. Мене життя до такого не готувало, але після того, як ми змінили 4 автобуси, щоб сюди дістатися, я просто змушена була труситися від холоду, але дертися вгору. Тим паче, там є на що подивитися!

Власне, такі види відкриваються із цього парку. І це найпрекрасніше, що я бачила на острові. Усі кажуть, що теба подивитися на вулкан Тейде, а я кажу, що треба іти у Анагу!

А на вулкан я так і не дісталася. Можливо, мені б сподобалося, але, по-перше, громадським транспортом із нашого села туди було їхати десь 4 години. І то, треба було виходити о 6 ранку. Ми ще солодко сопіли у цей час, або, якщо і прокидалися раніше, то спостерігали за сходом сонця і пили ранкову каву.

Після 3 місяців розлуки саме це було вартісніше, ніж дертися на гору, яка продукує силу-силенну пилюки і бруду. Ну, а, по-друге, я не була підготовлена у плані одягу. Узимку на Тейде сильні вітри і здебільшого погана погода, адже висота його 3.718 метрів! Це найвища точка Іспанії, якщо що. А я набрала платтів і купальників. Тож мій вибір був – їздити на пляжі, гуляти між пальмами і збирати кактуси на десерт. До речі, ви знали, що плоди кактусів можна їсти?

Найкращим пляжем Тенеріфе із тих, на яких я побувала, однозначно є Playa De Las Teresitas, на півночі острову. На ньому і повалятися класно, і навколо походити дуже красиво. Раджу під час заходу сонця піти на оглядовий майданчик над пляжем. Це просто щось нереальне! Ми піднімалися пішки. Трохи зрізали по траві, але не раджу повторювати, бо стежок нема, а трохи по проїжджій частині, де зробили багато кльових фоточок, бо машини майже не їздять!

Також мені сподобалося гуляти по столиці острову – місті Santa Cruz de Tenerife. Мабуть, якби я їхала на острів іще раз, то я би поселилася саме у ньому. Бо там взагалі не відчувається, що це велике місто. Скоріше, якесь туристичне містечко. Усі розслаблені, скупчення машин лише на одній, центральній дорозі. І є куди піти: багато барів, кафе, маркетів. Усе, як у Одесі влітку, наприклад. Тож, якщо вам подобається відпочивати у Одесі – Санта Крус і ваш вибір також!

Ще ми проїжджали містечко San Cristóbal de La Laguna. Воно мені теж сподобалося, але не центральна його частина, а трошки за містом (у районі Jardína). Виглядає як якась Колумбія: гори навкруги, багато різнокольорових будиночків, придорожні кафе, люди, що сидять на лавках вздовж вулиці… Повна транкіла!

Отже, як для мене, то північна частина острову на багато вартісніша за південну. Звісно, якщо ви любите їздити на екскурсії, дивитися як живуть люди в реальних умовах і сидіти в місцевих закладах.

Якщо ж ви фанат all included і вам не хочеться пригод на власну голову, а лише відпочити від буденності, то ваш вибір південь острову. Він виглядає як Шарм-ель-Шейх. Готель на готелі і готелем підпирає! Тут є різні пляжі: від піщаних до галькових. Але в них якось нема душі. Тут красиво розставлені лежаки і зонтики, також є багато ресторанів і місць для розваг.

Але все заточене на туриста. Офіціанти тут говорять з тобою і англійською, і німецькою, і деякі навіть російською чи українською. Тут перекусити коштує на 2-3 євро дорожче, ніж в середньому. І є Макдональдс 🙂 Аніматори розважають дітей, розжарені і втомлені батькі закидуються лонг айлендами і сексом на пляжі (взагалі, звичні нам коктейлі абсолютно не є типовим напоєм у Іспанії і їх готують у туристичних місцях). Тому, якщо ви просто хочете поміняти картинку і поніжитися на сонці у січні, але не дуже змінювати звичним речам – південь Тенеріфе – це ваш вибір.

А ви вже побували на Тенеріфе? Куди їздили? Що бачили? Сподобалося?

Якщо вам цікаві ціни, маршрути, місця, звички і тому подібне, стосовно країн в які я подорожувала та більше картинок із моїх подорожей, ви можете знайти їх на Інстаграмі