Лаура Бабаєва: Люблю Німеччину, але не знаю точно чи залишуся тут

Я швидко закриваю ноутбук і біжу з роботи додому. Зазвичай, я не збираюся поспіхом, але цього разу у мене заплановане скайп-інтерв’ю на 19:00. Я стараюся встигнути, адже на зв’язку буде моя однокласниця, яка уже кілька років не живе в Україні. Вона мешкає у Німеччині, а я то знаю про їх пунктуальність. Тому і боюсь запізнитися 🙂

Лаура поїхала вчитися у Нідерланди три роки тому. За цей час вона встигла пожити у Голландії, Бельгії та Німеччині. Усі три країни їй надзвичайно подобаються рівнем соціального захисту та умовами життя, однак вона не впевнена чи зупиниться на цьому і не переїде ще кудись. Як це, виграти грант на навчання в університеті Маастріхту, а потім знайти роботу у Вюрцбурзі ? Чому вона хоче переїхати і куди? Про це читайте далі.

Laura1
Знайомтесь, це Лаура

Привіт, Лара! Як твої справи? Як минув твій день?

Привіт! Ой, нарешті прийшла додому, трошки вже встигла відпочити, але вчорашня вечірка дається в знаки – не виспалася. Що радує, цього тижня я уже перепрацювала на 2,5 години, а це значить, що завтра, в п’ятницю, я зможу раніше піти з роботи. Уже чекаю з нетерпінням. А ще планую сьогодні повчити правила дорожнього руху – записалася на курси водіння.

В Україні я ніде не зустрічала, щоб так чітко можна було: пропрацював на кілька годин довше – можеш їх перенести на якийсь інший день. У нас зазвичай працюють понаднормово, і це навіть не відшкодовується як прописано у трудовому кодексі.

Реально, у Німеччині із цим усе досить строго. Але і «відпроситися» теж просто так не вийде. Хоча все ж у більшості компаній вашу роботу регулює корпоративна культура і  трудовий договір. Саме в останньому прописано все-все-все, що і як може трапитися із вами під час робочого процесу. Тому, коли ви підписуєте цей договір, вам необхідно дуже уважно слідкувати за тим, які пункти у ньому проговорено, звернути увагу на те, яких не вистачає. Це дуже важливо, оскільки допоможе у майбутньому вирішити багато якихось проблем, якщо вони раптом виникнуть.

А взагалі, робочий процес у німецькій компанії відрізняється від того, як це відбувається в Україні?

Так, тут дуже по-інакшому. Тут люди з якими ти працюєш, вона саме колеги, а не друзі. У вас не виникає такої близькості, як це буває в Україні. У порівнянні з Києвом, тут відносно рідко, коли ви після роботи із колегами підете у паб чи кафе. Тут не прийнято обговорювати сімейні проблеми, ділитися особистим і т.д. Робота – для роботи. Але звісно, це залежить від регіону. Так, у Баварії, де я зараз живу, (чи, правильніше буде сказати, у Франконії) люди більш закриті. З ними,  на перший погляд, складніше знайти спільну мову, налагодити близькі стосунки. Кажуть, що франконці потребують більше часу для того, аби відкритись. Однак, якщо ти маєш такого друга – він дуже хороший. У Західній частини, яка ближче до Нідерландів люди більш відкриті і з ними мені на багато легше. Вони більше схильні до спонтанності якої тут трохи не вистачає. Можливо, я навіть колись переберусь у той регіон.

15416804_1417534624954146_1259479321_n
Маастріхт, Нідерланди

То ти уже робиш якісь кроки на цьому шляху? Чи поки що просто мрієш?

Коли ще спочатку шукала роботу, то проглядала пропозиції роботи у тому регіоні, але на той час нічого не знайшлося. Хорошу роботу тут дуже складно знайти, насправді. У мене тоді було кілька співбесід, проте конкуренція шалена. У моїй сфері, на одне вакантне місце претендує до 20 людей. Я пам’ятаю, коли ще перший раз, два роки тому подавалася на різні вакансії, то для мене був шок, як це я не можу знайти роботу за місяць? У Києві я жодного разу не стикалася із такою проблемою. Особливо, якщо ти випускник Шевченка чи Могилянки, то тебе без проблем беруть на роботу.

Як ти думаєш, яка основна проблема, що тебе не брали на вакансії, на які ти подавалася?

По-перше, я конкурую за це вакантне місце із самими німцями. Потім, із іншими жителями ЄС. Тут така політика, що вони в першу чергу мають працевлаштувати своїх жителів, а вже потім іноземців. Тому і тобі, і твої компанії треба довести, що ти краще за громадянина ЄС підходиш на це місце. Це дуже складно і вимотує. Також тут надзвичайний попит на спеціалістів, які знають багато мов: як мінімум 2-3 мови ви маєте знати, плюс володіти німецькою. Також майже на всі вакансії вимагають досвід роботи від 2 років у професійній сфері (бажано, звісно, у Німеччині). Якщо скласти усі ці фактори воєдино, розумієш чому тут складно знайти роботу. А знайти швидко – взагалі нереально.

Вюрцбург, Німеччина
Вюрцбург, Німеччина

Тобто, переїжджаючи ти фактично починаєш все з нуля? Чи це не лякає тебе?

Насправді, ні. Ти ніколи не повертаєшся тією людиною, якою ти був до твоєї подорожі. І воно дійсно того варте. А ще у тій частині Німеччини працює мій хлопець. Він живе у Бельгії, але їздить на роботу у Німеччину. Також мені більш до душі менталітет  того регіону. Як я вже говорила, люди там більш відкриті, приємні. Також там трохи дешевше, ніж у Баварії. Взагалі, Баварія вважається найдорожчим регіоном Німеччини. А ще це ближче, до Голландії. Дуже люблю цю країну. Можливо, навіть колись туди переїду.

Невже Голландія краща за Німеччину? Адже Німеччина вважається однією із найбільш стабільних і розвинутих економічно країн Європейського Союзу?

Безумовно, Німеччина надзвичайно соціальна країна. Багато хто вважає, що Німеччина дорога країна. Але так думають лише ті, хто жодного разу тут не був. Наприклад, Нідерланди, або Швейцарія більш дорогі. Перший рік свого життя за кордоном я провела у маленькому містечку Маастріхт на півдні Голландії. І можливо, через те, що це моя перша країна, куди я переїхала, я надзвичайно закохана у неї.

Я не можу пояснити що там такого особливого, це треба відчувати, це треба бачити. Там дуже добре розвинута інфраструктура. Де б ти не був у Голландії, у будь-якому місті, там усе на стільки добре продумано для життя, що ти завжди знаєш як тобі кудись пройти: де вхід, де вихід. А ще у Голландії дуже відкриті люди. Люди, які постійно експериментують, які не бояться чогось нового, не бояться створювати дивовижні речі. Це проявляється у архітектурі, у технологіях. Вони дуже трудолюбиві –  надзвичайно багато працюють, навіть порівняно з німцями. Тим не менше у них дуже легке ставлення до життя. Вони стильно вдягаються, їхні будинки завжди охайно і красиво оформлені. Який би не був будинок, великий чи маленький, багатий чи бідний, він завжди «вилизаний» і доглянутий. І через це постійно хочеться спілкуватися із цими людьми і повертатися у цю країну.

Навіть не віриться, що існують такі «країни мрії». Невже дійсно усе дійсно так ідеально там?

Єдине, що мені не подобається у Голландії, це їхня мова. Це просто жахливий набір звуків. Багато кому не подобається німецька, але голландська у рази складніша і абсолютно немелодійна. Це справа смаку, мабуть, але особисто мені взагалі серце не лежить до їхньої мови.

А ще там дорого. Дорожче, ніж у Німеччині. Звісно, що і зарплати у них вищі, ніж у німців. Тому вони не відчувають цієї різниці. Проте різниця у ціні за одні ж і ті самі речі часом неприємно дивує: у мене є подруга, яка живе у Нідерландах, і, у порівнянні з Німеччиною, як на мене, вона платить шалені кошти за авто-страхування. Проте, як і у Німеччині, соціальна сторона життя там дуже добре продумана.

Маастріхт, Нідерланди
Маастріхт, Нідерланди

А як так взагалі вийшло, що ти опинилася у Голландії? Чому саме туди поїхала вчитися? Тебе щось приваблювало у цій країні?

У моєму випадку сталося так, що я виграла стипендію саме у цю країну. Тому у мене особливо не було вибору. Усе що я на той час знала про Нідерланди – набір стереотипів: тюльпани, сир, вітряки. Я подумала «Ну що, непоганий набір, мабуть там буде прикольно». Зібрала речі поїхала на рік у Маастріхт.

Я подавалася і в Данію, на схожу програму, але не отримала туди стипендію. І була цьому дуже рада, оскільки тоді я би не мала того досвіду, який маю зараз. Тож доля сама вирішила де мені починати самостійне життя. Якби я виграла стипендію у Британії – поїхала б у Британію, якби у Німеччині – у Німеччину. До речі, саме у Німеччині я хотіла навчатися від початку і тому в Україні я навіть вступила на «німецькі студії» у Києво-Могилянській академії. Думала, це допоможе мені вивчити німецьку і вступити у Єну. Але німецьку я так і не вивчила тоді, тож подавалася на англомовні програми.

Тобто виходить, що німецьку ти вивчила уже у Голландії? Чи ти спілкуєшся на роботі англійською? 

Я працюю у міжнародній компанії, де дві розмовні мови: англійська та німецька. Але із колегами та клієнтами  розмовляю лише німецькою. Іноді, коли мені справді бракує якогось конкретного слова або ж дуже складно щось виразити (частіше за все – жарт, або ж певний термін), я переходжу на англійську, якою вільно володію . Однак, якби я не вивчила німецьку, то просто не знайшла б хорошу роботу тут.

Звісно, я уже кілька років живу у Німеччині, я щодня говорю цією мовою. Проте, все ж вважаю, що моя англійська на багато краща. Моя німецька поки не ідеальна. Я роблю помилки, незначні, але, втім, це видає, що я не носій мови. Я стараюся щодня вдосконалювати мої навички: ходжу  в кіно, дивлюсь новини, читаю книжки німецькою. Спочатку я себе змушувала вчити її ще під час студентства у Голландії. Мені також пощастило, що мій хлопець – німець,  і в якийсь момент я просто попросила говорити зі мною не англійською, а німецькою. Він мені дуже допоміг у цьому.

Плюс , коли ти живеш у країні, то ти на багато швидше набираєшся мови, виразів. Я за рік тут вивчила на багато більше, ніж в Україні за всі роки навчання мови, а це школа та університет!

Хоча, у мене є знайомі, які уже не перший рік живуть у Німеччині і не знають мови. Вони переважно шукают компанії у колі  україно-або російськомовних. Ходять у магазини із українськими та російськими продуктами і т.д. І вони, зрозуміло що, не так швидко вчаться. Але тут залежить від того, які ти перед собою ставиш цілі.

laura

Як усім відомо, німецька мова не найлегша для вивчення. Які найбільші складнощі під час її вивчення у тебе виникали?

У мене головною катастрофою була саме бізнес-німецька. Деколи вона звучить досить arrogant. Якщо розмовну мову, граматику я ще вчила зі школи, то із робочою мовою довелось спершу поборотись. Але моя компанія оплатила мені курси. А зараз я уже сама стараюсь учити, вдосконалювати свої навички. Німецька – складна мова, але дуже красива. Коли ти уже розумієш як будується речення, текст, то ти можеш створювати словесні шедеври! У будь-якому випадку, мені так здається і мене це дуже надихає.

Ще я стикнулася із тим, що у кожному регіоні є свої акценти. І там, де я живу, не дуже мелодійна німецька. У мене був колега, який мав виражений баварський акцент, постійно вживав якісь місцеві слівця. Я його перші два тижні взагалі не розуміла. Я просила говорити зі мною повільніше. Але все одно не розуміла. Але зараз я уже сама набралася різних виразів місцевих і майже усіх розумію, крім коли говорять люди похилого віку, ще й швидко.

Так послухати, то переїзд – це доволі складна штука, особливо морально. Хто тобі із допомагав влаштовуватися на новому місці? Хто підтримував?

Звісно, що в моральному плані мене підтримували мої рідні. А от фінансово мені допомогла моя компанія. Мені у цьому плані дуже пощастило. Вони оплатили мої перші витрати. Дуже сильно посприяли у отриманні робочої візи. Адже не завжди саме роботодавець займається її оформленням. Часто взагалі, якщо ти не маєш уже дійсного виду на проживання, тобі просто не дістанеться вакансія. І це цілком логічно, адже із такими працівниками компанія втрачає не лише час, але і гроші.

Деякі компанії практикують аутсорс із пошуку робітників. Зокрема, так і я знайшла свою роботу. Документи мені допомагала оформлювати HR, яка знаходилася у Лондоні. Вона уточнювала чи є у мене пакет документів, які документи мені ще треба. Оскільки у неї до цього не було досвіду наймати працівника з України, то і для неї, і для мене це було чимось новим. Також мене консультували знайомі, які уже на той час працювали у Німеччині і мали відповідний досвід.

А на скільки взагалі важко оформити робочу візу у ЄС? Часто говорять про те, що це дуже складна бюрократична процедура і що вона може тривати кілька тижнів, а то і місяців.

Свою візу я отримала за 4 дні. Я взагалі не розраховувала, що цей процес може так швидко і безболісно для мене відбутися. Коли я подавалася, то мені сказали, що чекати треба буде до 4 тижнів. І я планувала, що у мене буде час знайти квартиру, освоїтися у місті. Але довелося дуже швидко усе владнати і приступати до роботи.

Загалом же процедура доволі проста. Ти дзвониш або ідеш у спеціальний орган із влаштування на роботу, щось типу українського Центру зайнятості. Там пояснюєш свою ситуацію, а спеціалісти розповідають які документи тобі треба мати. У кожній федеральній землі ці документи трохи відрізняються. Після цього ти збираєш папери і подаєш їм на розгляд.

Дуже велику роль при влаштуванні на роботу грає контракт. Також важливо, щоб твій роботодавець заповнив певні документи. Вони мають пояснити чому вони наймають саме тебе, а не німця чи іншого жителя ЄС. Чому вони не змогли знайти когось іншого на це місце і чим ти так цінний для них. Вони мають це якось аргументувати. І якщо у органу з працевлаштування будуть вважати ці аргументи достатніми, тоді тобі дадуть візу. Можуть відмовити лише якщо інші документи не в порядку. А ще вони будуть пропонувати на це місце інших кандидатів. Тому тут ви за одно із своїм роботодавцем проти держави, так сказати.

Мабуть, останнє питання про роботу. Чи працюєш ти за своєю спеціалізацією? І чи є диплом важливим при прийомі на роботу?

Це одне із найпоширеніших питань! Моя відповідь «ні», і тут це нормально. Як, в принципі, і в Україні. Тут я не працюю за спеціальністю лише тому що я не маю права. Я вчилася на «європейських студіях», а це означає, що я мала б працювати десь у політиці, на приклад, у Бундестазі. Але я не громадянка Німеччини, як того вимагає закон про державні посади, і тому вони не наймають на державну роботу іноземців. Якщо працювати якихось громадських організаціях, то особливо грошей у них нема і у них повно своїх людей-студентів, які хочуть і готові цим займатися заради набуття досвіду роботи.

Особисто я, при прийомі на роботу, «виїхала» на своєму досвіді, і через те, що моя спеціалізація, як я уже пізніше зрозуміла, певною мірою суміжна із тим, чим я займаюся зараз. Із моєю спеціалізацією спокійно можна працювати у сфері реклами, піару.

Звісно, якщо ти хочеш працювати в IT, то треба мати технічну, спеціалізовану освіту, але, якщо ти прагнеш працювати у гуманітарній сфері, то вся вона тісно пов’язана між собою і тому можна зіграти на досвіді та ерудиції. І в моєму випадку більше дивилися на скільки я швидко навчаюся та на скільки я гнучка до нового досвіду.

15403028_1417534384954170_352558605_n

От ти багато розповідаєш як добре у Німеччині і взагалі у Європі класно жити… А чи сумуєш ти за своєю неідеальною Україною? Чого тобі не вистачає?

Коли я тільки переїхала то думала, що з роками буде на багато легше, але з кожним роком, я розумію, що все більше і більше сумую за Києвом! Це просто нереальна туга. Мені здається, що цьому ще сприяє те, що я живу у маленькому місті і мені не вистачає цього постійного руху, якихось подій, драйву і т.д. Інколи я ловлю себе на тому, що засиджуюсь за своїм компом і починаю дивитися якісь українські програми, читати українські новини, слідкую за політикою 🙂

На жаль, із Києва я майже ні з ким не підтримую стосунки. Буквально 2-3 людей і батьки. Усі інші мої друзі або теж виїхали, і ми зустрічаємося тут, у Європі, або я спілкуюся із місцевими: колеги, університетські друзі. Їздимо на вихідні у гості один до одного.

А як у тебе зазвичай минають вихідні? Проводиш їх активно чи любиш повалятися?

Зазвичай кожну другу п’ятницю я збираю речі і їду до хлопця у Бельгію. Якщо є якісь цікаві івенти у сусідніх країнах, то ми стараємося їх відвідувати. Наступного року плануємо поїхати на Depeche Mode та  Roosevelt. Подорожуємо усюди, куди доступно за один день доїхати туди і назад машиною. В основному, це Німеччина-Бельгія-Нідерланди. В рамках цих країн ми постійно катаємося. Тут постійно відбувається щось цікаве і захоплююче. Часом робимо собі «тематичні поїздки», приміром, обираємо якийсь напій і куштуємо його у пабах Німеччини, Бельгії та Нідерландах 🙂
Інколи, після важкого робочого тижня, просто сидимо вдома за каміном з вином та музикою,  і відпочиваємо. Інколи влаштовуємо перегляд душевних фільмів. Усе, як у звичайних людей. Зараз стараємося спланувати як провести Новий Рік.

До речі, Новий Рік уже зовсім скоро! Плануєте кудись їхати відпочивати?

Ми ще не вирішили. Але це залежить від того, як ми усе сплануємо щодо наступному році. Якщо ж я все-таки переїду то проведемо цей Новий Рік вдома з друзями. Можливо підемо на якусь подію, присвячену НР. На приміті є одне місце із непоганою програмою гала-концерту. Там будуть грати хорошу музику і можливо ми просто там розпочнемо наш вечір.

Зазвичай ми їздимо у січні кататися на лижах, але цього року вирішили натомість відвідати інші міста, які ми разом ще не бачили.

15417087_1417534174954191_786827483_n
Ялинки у Німеччині нічим не відрізняються від українських 🙂

Якщо вам сподобався матеріал, то не забувайте ділитися ним із друзями у соцмережах. Також буду рада відповісти на ваші запитання у коментарях. Щоб першими дізнаватися про нові записи – підписуйтесь на оновлення внизу сторінки 🙂