Море яскраво-блакитного кольору, жовті кам’яні узбіччя доріг, трохи зелені, і не так вже і багато пальм, як очікуєш побачити у місті із назвою Пальма – столиці острову у Середземному морі – Майорці.

На Майорку ми зібралися разом із мамою на початку травня. Хотілося показати їй щось окрім мого далекого північного міста – Сантьяго, де в той час було ще доволі прохолодно. Вибрали місце, що знаходилося не так далеко і в яке доволі зручно добиратися як з України, так і з Сантьяго-де-Компостели.

Та і взагалі хотілося сонця і трохи змінити обстановку, адже до цього я вже цілий місяць не подорожувала. Взагалі, у мене, коли я переїжджала на проект у Іспанію, був план побачити певні місця цієї країни. Тобто від самого початку, подорожі за межі Іспанії мене не дуже цікавили. А із усього, що я планувала, я не з’їздила лише у Севілью.

На початку травня на Майорці уже багато туристів. Не уявляю, скільки тут народу “в сезон”. Ми оселилися у столиці – Пальмі. Навчена попередньою подорожжю на Тенеріфе, я вирішила бути ближче до цивілізації. Адже ми ще не знали чи будемо брати в аренду авто. А без нього на островах реально нічого робити.

Моя мама приїхала на день раніше. Вона дуже переживала як добереться, адже не говорить ні англійською (яка в Іспанії, в принципі, не дуже і допомагає), ні іспанською. Втім, Іспанія – це країна, де в кінці першого дня вона розповідала, що уже познайомилася із сусідом по під’їзду (ми знімали кімнату на AirBNB. Щоб отримати знижку 23 євро на першу подорож, натисни ТУТ). Бо іспанцям пофігу чи можеш ти якось щось пояснити, вони будуть говорити із тобою жестами, повільно розтягуючи слова (з надією, що так ти все ж зрозумієш хоч щось), будуть шукати картинки в інтернеті чи переклад у гугл-перекладачі. Усе, аби ви затримались і провели кілька хвилин/годин свого часу із ними.

До речі, про мову, друга офіційна мова Балеарських островів – каталанська. І досить багато місцевих спілкуються саме нею. Втім, найчастіша мова, яку чуєш на островах – німецька та французька. Вважається, що заможні німецькі пенсіонери на старість купують собі тут нерухомість і щасливо доживають своє життя.

Коли наступного дня приїхала я, то ми вирушили досліджувати Пальму. Жили ми не в центрі, а на окраїні міста (десь 20 хвилин пішки від центру). Але це було добре, бо врешті ми взяли на прокат машину і біля нас була величезна безкоштовна цілодобава парковка супермаркету – в центрі такого щастя не знайдеш.

Авто ми взяли на третій день перебування, коли вже достатньо стоптали вулиці невеличкої Пальми. Хотілося побачити щось красиве, те, про що так часто пишуть у путівниках і продають на поштових листівках. І тут був нежданчик! Ми хотіли найдешевшу тачку, обов’язково на автоматі. Але приїхавши на алею, де стоять офіси аренди машин ми йшли із одного до іншого і нам говорили – на автоматі скінчилися/розібрали/заброньовані. Нарешті в одному офісі нам порадили піти у інший, де більше машин на автоматі.

Удача нам посміхнулася і одразу відвернулася 🙂 Там була тачка на автоматі, але далеко не маленький Nissan Micro на який ми надіялися, а величезний Citroen C4 (здається). З такою ж величезною ціною на нього. З урахуванням повного страхування (поїздивши по острівних серпантинах я раджу брати лише повне страхування!) ми віддали за дві доби 180 євро. Це дуже багато. Якщо бронювати заздалегідь і маленьке авто, то можна вкластися до ста. А якщо ловити різні акції та дисконти – ще менше. Але, оскільки ми не знали до кінця чи взагалі братимемо машину, то довелося погоджуватися із такими умовами.

Втім, уже зараз можу сказати, якщо їхати на острови – машину треба брати! Це порада із висоти досвіду подорожі островами на авто і без нього.

Адже, коли їдеш машиною, до добираєшся у нереальні місця за досить короткий час і можеш планувати день саме так, як тобі хочеться!

Нам відкрилися високі скелі і лазурні заливи, білосніжні маяки та прекрасні маленькі яхточки, які розрізали площину води. Ми затамовували подих несучись серпантинами вниз і зупинялися на оглядових майданчиках, щоб поніжитися на сонці та насолодитися неймовірним пейзажем. Ми не вірили, що це відбувається із нами тут і зараз і водночас були надзвичайно щасливими, що нам довелося побувати у тій чи іншій точці.

А ще подорож на авто – це можливість приїхати на шикарний пляж. Повалятися на ньому. Поплавати у теплій води (після океану вода у Середземному морі, навіть на початку травня, здається молоком). Поніжитися на сонечку.

По плану у нас було відвідати усі місця, відмічені на карті. Але не всім планам судилося збутися. До більшості заток ведуть приватні дороги. І шлях, який вказує google – часто перекритий. Тому, якщо на гугл-карті пишуть, що шлях може містити приватні дороги – навіть не суньтеся на нього. Шукайте об’їздні шляхи.

Друге – це навіть якщо здається, що поїхати із Пальми на північ острова – це швидше, ніж на південь, то ні. Адже на півночі – гори. І треба буде спочатку піднятися на них, а потім спуститися, аби потрапити у лагуну. І це все вузькими серпантинами. А ще вздовж доріг тут тренується багато велосипедистів. А ще назустріч мчать скажені туристи-гонщики. Вопщєм – один стрес. Але воно того варте!!!

Хоча і на півдні не менш прекрасні місця. А ще по південним лагунам проводяться екскурсії на кораблику. Тобто у всі лагуни, які не можна потрапити із землі через приватні дороги, можна сплавати і глянути із моря. Я не знаю чи висаджують вони людей на берег, бо не пробувала. Але бачила, що тривалість є абсолютно різна і на абсолютно різну кількість людей.

Звісно, що після насиченого дня (та і під час) хочеться смачно поїсти. Якщо ви думаєте, що на Майорці ви будете дотримуватися середземноморської дієти – не сподівайтеся. Думка, що так харчуються у Іспанії – міф! Адже іспанці люблять багато хлібу, багато соусів (особливо мій улюблений часниковий “майонез” – алі-олі) і смажене-смажене-смажене!

Звісно, можна знайти їжу на будь-який смак! Але традиційна саме така. Вона досить відрізняється від того, що їдять люди на півночі Іспанії. І мені не дуже подобається (я віддаю перевагу кальмарам і восьминогам 🙂 ), але ж треба спробувати усе!

А от що мені справді сподобалося – вино. Куштували кілька різних білих сортів – було дуже смачно! Тому рекомендую, якщо ви не за кермом, звісно 😉

В цілому, Майорка мені сподобалася на багато більше за Тенеріфе. І не лише тому, що я врахувала помилки попередньої острівної подорожі (зняла житло в місті, арендувала авто і т.д.). Загалом атмосфера на майорці якась більш розслаблена. Архітектура і люди більш приємні оку. А ще нема того чорного всепоглинаючого пилу! Усе таке жовтеньке і приємне.

А ви бували на Майорці? Що сподобалося? Що не дуже? Якщо ні, то захотілося поїхати після моїх фото і розповіді? 😉

Якщо вам цікаві ціни, маршрути, місця, звички і тому подібне, стосовно країн в які я подорожувала та більше картинок із моїх подорожей, ви можете знайти їх на Інстаграмі