Не дорого і не сердито: Дешевий транспорт у подорожах

Свого часу мені довелося перепробувати кілька загальновідомих способів зекономити гроші під час подорожі. Це був досвід і щодо способів пересування, і щодо проживання, і навіть щодо харчування. Усі вони принесли мені багато задоволення, цікавих розмов, а подекуди навіть хороших друзів. І коли я розповідаю сьогодні про те, як я експериментувала під час поїздок дехто захоплюється, а дехто реально дивується “а так можна?”. Тому саме для таких людей я відкрию кілька секретиків про способи подорожувати не дорого і не сердито (ну, майже 😉 )

Подібних матеріалів дуже багато у мережі. І головна їхня відмінність між собою – це особистий досвід, яким діляться автори порад. І звісно ж, у своїй статті я розповідатиму про мій досвід. Він не завжди є найкращим, але те, що я досі жива-здорова доводить, що принаймні на якусь кількість відсотків це безпечно. Тому почну свою розповідь із того як можна дешево пересуватися під час подорожей.

Десь у Росії, вивчаю траси на мапі

Десь у Росії, вивчаю траси на мапі

Мабуть, ні для кого не секрет, що найбільш дешевий посіб пересуватися – це їздити автостопом. Так-так, це як оті хлопці та дівчата, котрі стоять збоку дороги і рукою зупиняють машину. Декому здається, що це спосіб пересування для злидарів, але, як на мене, це щось таке, що бодай раз у житті треба спробувати. Особливо, якщо ви, як і я, шалено любите сам процес знаходження у дорозі. З дитинства мене захоплює монотонний шум і пролітаючі повз мене дерева, будівлі, інші машини та пасажири в них. Саме таким способом я абсолютно без грошей подорожувала 5 днів по Росії та Білорусі. І хоча звучить це дуже і дуже привабливо, все ж є багато недоліків у такому способі їзди. І це далеко не те, що часто автостоп небезпечний. Особливо для дівчат. І я ніколи не погоджуся із тими, хто каже, що це абсолютно безпечно. Просто – як кому пощастить.

Головна проблема в тому, що ви просто-напросто можете застрягти на дуже довгий час на одному місці, просто тому що не прорахували певних деталей, як то – машини не їздять цією трасою (таке було зі мною у Росії, я просто потрапила на непопулярну трасу і на ній машина проїздила раз на годину), машини не хочуть брати двох пасажирів (дуже часто водії теж переживають за свою безпеку і тому, коли ти подорожуєш сам, тобі на багато простіше зупинити машину), або просто вам не по дорозі із тими, хто рухається по дорозі. Існує іще маса нюансів, які варто враховувати при хічхайкінгу. Наприклад, у Америці він взагалі офіційно заборонений, а в Англії не можна стопити на трасах. Тож перед тим як вибирати такий вид подорожі, необхідно перечитати багато літератури, чи, бодай, інтернету.

Ще один спосіб яким я пробувала їздити – BlaBlaCar. Це коли ви через спеціальний сайт зв’язуєтесь із людиною, яка їде у потрібному вам напрямі і ви ділите чек на пальне на усіх пасажирів. Такий спосіб популярний як в Україні, так і у Європі. Єдина різниця – в Україні це скоріше бізнес, тому ціни в принципі такі ж як і якби ви рушили своїм ходом на машині. До того ж, залізничне сполучення у нас не таке дороге, як на Заході. А от у Європі це скоріше можливість поспілкуватися із цікавими людьми. Тому там суми значно нижчі, ніж якби ви вирушили потягом чи автобусом у тому ж напрямі. Окрім того, за кордоном це чудова можливість потренувати мову і дізнатися багато цікавого про околиці міст. Особисто я по Блаблакару їздила в Одесу і назад із мамою. Туди ми їхали на швидкості під 200 км в годину, чувак так гнав, що ми уже сто разів пошкодували, що сіли до нього! Але сама машина була зручною, з кондішином і впринципі норм. А от назад водій запер собі у салон аж 4 пасажири! Тобто мені довелось ділити своє сидіння ззаду іще із двома пасажирками. Одна із них до того ж була вагітна. Короче, таке собі задоволення. Зате не їдеш усю ніч у задушливому смердючому потязі.

mau
Не подумайте, це не реклама МАУ. Я, як і всі, щиро її ненавиджу. Але часто нема вибору чим вилетіти із України. Сподіваюсь, скоро ця проблема буде вирішена.

Якщо ж ви любите подорожувати не землею, а небом, то вам пряма дорога до бюджетних авіаліній. На жаль, у нас представлена лише Wizz Air і, мабуть, через відсутність конкуренції, вона також часом заламує такі ціни, що ай-вей! Але поряд є ряд країн, в які добиратися не довго, а вибирати яким літаким летіти є з чого. Саме так я робила, коли подорожувала до Італії. Ніч автобусом до Кракова, а звідти за 20 євро у Мілан. У нічного переїзду є як позитив, так і негатив. По перше, їхати всю ніч, а потім ще кілька годин проходити кордон теж вночі, під ранок – це доволі складно фізично. Плюсом же є те, що скоріш за все у вас буде ще пару годин оглянути ще одне місто, спробувати смачної кави та національної їжі. Але все ж це реально виматує. І тому мені на багато більше подобається наступний варіант.

Не повірите, але є ще можливість летіти дешево прямо із вашого міста, ну, точніше із найближчого міста з аеропортом 🙂 І назва цієї шари – самостійно спланувати пересадки. Вам все одно доведеться звертатися до лоукостів, але маршрут, який ви їхатимете попереднім методом можна і пролетіти. Цей варіант більше підходить тим, кому все ж далеко їхати до наших сусідів Польщі чи Угорщини. Існують дні, коли білети з Києва до Будапешта коштують стільки, скільки ви можете залишити за один вечір у кафе. А із аеропорту Будепашта існує стільки напрямків для перельоту, що у мене інколи очі розбігаються. Звісно, здебільшого це Європа. Та все ж. Одного разу, у листопаді місяці мені вдалось злітати на Мальту трохи більше, ніж за 100 євро. Так, це був далеко не сезон, але купатися в Середземному морі майже взимку мені сподобалось. І це тільки один варіант. Якщо добре пошукати, впевнена, можна знайти ще масу цікавих можливостей.

Як дібратися до тієї чи іншої країни ми розібралися. Тепер виникає питання, а як зекономити на проїзді всередині країни?

Тут існує кілька простих правил:

  1. Завжди їздіть потягом другого класу. Виключення варто зробити, мабуть, тільки в якійсь Індії чи іншій подібній країні. У всіх розвинутих країнах навіть найдешевші потяги здебільшого відрізняються виключно можливістю купити поїсти на борту і наявністю табло, на якому пишуть зупинку і з якою швидкістю їде потяг. Ну, і контингент… Але ж ми любимо дивитися на всі сторони тієї чи іншої країни 😉
  2. Більшість сучасних міст дають змогу пересуватися на велосипедах. Багато де їх можна взяти на прокат зовсім не дорого (особливо, якщо брати на кілька днів), а подекуди ще й існують сервіси, де, у спеціальному паркоматі береш байк, і, якщо їздиш до півгодини – нічого не платиш. Чудова можливість добратися із одного кінця міста в інше, замість пихатися у громадському транспорті.
  3. Якщо ж ви хочете зекономити подорожуючи між містами, то знову ж таки – робіть пересадки. Інколи багато переседок. Інколи, коли тільки починаєш свій шлях “пересадчика” ти пропускаєш потрібний поїзд і тоді переплачуєш зекономлене, та все ж це цікаво. Пересадки – це завжди спілкування, рух, читання, розуміння. Це дозволяє краще зануритись у атмосферу тієї чи іншої країни.

І взагалі, чим більш дешева подорож, тим більше вас поглинає соціум країни, якою ви подорожуєте. Тому не бійтеся економити. Бійтеся, щоб вам не було чого згадати 😉