Огляд Alpen House

Alpen House ★★★★

(Красія, Закарпатська область, Україна)

Коли ти шукаєш альтернативного відпочинку в Україні часто натикаєшся на те, що у місцях, які не розкручені рекламою просто неможливо знайти навіть притомних умов аби переночувати. А, якщо раптом і знаходиться щось непогане, то коштує воно відповідно. Так сталося і з нашим відпочинком на гірськолижному курорті Красія, який знаходиться у Закарпатській обасті, куди ми поїхали відпочивати на Новий Рік.

Ми жили у єдиному готелі, який існує на цьому схилі – Alpen House. Наш найпростіший мансардний напівлюкс обійшовся нам у 1500 гривень за ніч. Тобто всього за наш відпочинок з 31 грудня по 3 січня ми заплатили 4500 грн. Однак, у готелі є дорожчі номери. Так, наприклад, люкс коштує 3200 за ніч. Варто зауважити, що у готелі є номери лише класу люкс та напівлюкс. Вони усі добре оснащені і дійсно відповідають своєму класу. Конкретніше про мої враження я розповім далі.

Вид на готель із крісла підйомника

★ Розташування

Оскільки сама Красія досить маленька і маловідома, то інфраструктура не є розвиненою. Наприклад, сюди їздять всього 2 автобуси на день: зранку та після обіду. Також добратися можна на електричці до сусіднього села, а там на таксі пару кілометрів. Інакше – тільки машиною близько 70 км від Ужгорода. Однак, навіть такий шлях – це ще половина того, що ви маєте пройти до такого омріяного відпочинку. Далі ви маєте видертися на гору 🙂 Справа в тому, що в Красії я не бачила жодного місця проживання внизу гори – усе зверху. Тому, якщо ви їдете зі своїм спорядженням, вам треба добре подумати як ви тягтимете його нагору.

У цьому плані розташування готелю Alpen House дуже зручне: він знаходиться на перемичці двох підйомників. Усі інші будиночки, де вам може “пощастити” зняти житло знаходяться посередині другого підйомника. Тобто вам треба буде доїхати до перемички і потім ще хвилин 15-20 топати під доволі круту гору. Ви звісно, можете найняти снігоходи, які тут промишляють, але коштують вони не дешево.

Приємним моментом стало те, що підйом до готелю у нас був безкоштовним – хазяїн сам спустився за нами вниз гори, схапав наші речі і провів через чорний хід на підйомник вгору 🙂 Якщо ви переживаєте, що вам доведеться щоразу спускатися вниз до цивілізації, то я вас заспокою… цивілізації у Красії нема. Про це можна буде прочитати у моєму пості про сам курорт. Тобто за всі 3 дні ми жодного разу не спустилися вниз, окрім як на насутпний день, щоб взяти мені спорядженн та купити скіпаси. Увесь інший час нам було дуже комфортно у периметрі нашого готелю.

Вхід у ресторан та перше, що ви бачите, коли підходите до Alpen House

★ Інтер’єр, комфорт

Ми жили у найбільш простому номері готелю: мансардному напівлюксі. Я взагалі не люблю мансардні номери, а от мій хлопець любить, тому час від часу ми в таких зупиняємось. Так було, наприклад, коли ми жили у Івано-Франківську, у готелі Franz, про який я уже писала. Тим не менше, мансардні номери завжди найдешевші. А у Alpen House вони ще й мають дуже прикольний інтер’єр – вони обшиті з середини деревиною, що робить їх автентичненькими 🙂 Мені, наприклад, не дуже подобаються кімнати, в яких пофарбовані стіни, особливо, якщо це якийсь зелений (як один із номерів, представлених на сайті готелю) чи ще якихось яскравих кольорів. Світла пастель та біле – наше все!

До того ж, як виявилося уже пізніше, ансардні номери знаходяться у другій будівлі, одразу за головною. З одного боку, це змушує почуватися трохи на відшибі, а з іншого – це більш усамітнено і тихо, нема шуму із гори, де катаються, а ще номер знаходиться прямо над банею, що робить його просто нереально теплим та комфортним.

Перше, що кидається в очі, коли заходиш у номер, це те, що він надзвичайно чистий. По всьому периметру кімнати лежить ковролін. А я дуже люблю ковролін у готелях, адже це означає, що я спокійно можу ходити босою, що я дуже люблю. Тим не менше, ковролін по всьому периметру кімнати може зіграти злий жарт із господарями: через те, що нема ніякого холу для того, щоб розбутися та залишити взуття, мені здається, що дуже скоро на вході може з’явитися чорна пляма, щоб замінити яку треба буде перестіляти усю підлогу…

Також мені дуже не вистачало стільців та якихось додаткових крючків. У номері є крісло (його не видно на фото 🙂 ), але крісло – це супер-незручно. Адже, його особливо не посоваєш і воно виконує чисто декоративну функцію. До того ж, якщо нема шафи, то воно перетворюється на звалище речей. Мені, коли я повератюся мокра із гори, то хочеться висушити штани і куртку та ще і так, щоб вони не згоріли від того, що я їх кладу на конвекторі.

За інших обставин я б іще придерлася б до потьоку над ліжком 🙂 Але я його майже не бачила, адже з самого ранку і до пізнього вечора ми були на гірці, а потім або дивилися фільми, або спали. Тож я не встигла її помічати. Зате я помічала сусідів, які ходили по сходам і заглядали до нас у вікна! Це найбільший мінус номера насправді. Сходи у будівлю проходять аккурат під нашими вікнами сусіди, які заходять у сусідній номер (всього 2 номери у будівлі) вічно пялились в нашу кімнату. Так, є ролет і ввечері ми його закривали. Але зранку я люблю прокидатися від сонячного проміння, а з такими розкладами мені не довелося цього робити…

Також, у номері у наявності є чайник, тож можна заварювати скільки завгодно чаю, що робить мене надзвичайно доброю. Мені сподобався набір продуктів у холодильнику. Звісно, що він ішов за додаткову плату, проте ціни були більш ніж адекватними, а продукти хороших марок. Я навіть взяла собі кілька баночок соку закарпатського виробника і який мені надзвичайно сподобався. Так, що я потім його ще купувала в Ужгороді і навіть знайшла де придбати у Києві!

Я вважаю, що у будь-якому готелі, який поважає своїх клієнтів має бути чайник. Інакше – жирний мінус до комфорту. Alpen House справився із задачею 🙂
Мені не вистачало лише якихось снеків, а так, чудовий набір, я вважаю

А ще мене одразу полонило те, що у номері дають халати та великий набір різних штучок для ванної. Навіть одноразову щітку для чищення зубів поставили! Вперше таке бачу, якщо чесно. І хоч ми ними і не скористалися – все одно дуже приємно, що продумали усе на стільки детально. Адже дійсно, я пару разів забувала щітку у подорожі і потім доводилося шукати де купити, а закордоном іще і подешевше купити…))

★ Персонал

Оскільки готель маленький та і курорт не дуже розкручений, то і персоналу особливо не багато. Усім у готелі “рулять” власники: пара Анжеліка та Коля. Вони вирішують усі проблеми, виконують усі бажання гостей, а Коля ще і любить приговорювати “Люксовий готель Alpen House – увесь комплекс працює на вас”. І дійсно, вони дуже стараються і вкладають усю душу і увесь час у свій комплекс. Такого я ще не бачила, щоб аж на стільки активно власники “спускалися з небес на землю” до гостей. Це було дуже круто і мене дуже вразило. Я б так не змогла, мабуть.

Так, не все виходить. Так, не кожен сезон вдалий. Наприклад, 5 попередніх років “високого сезону” взагалі не було. Адже на Закарпатті частіше за все взимку плюсова температура (навідміну від району Карпат та Прикарпаття). І кілька років тому взагалі на Новий Рік було 15 градусів тепла та багнюка замість засніжених схилів. Тому тримати заклад такого рівня, постійно мати гостей та розкручувати не лише його, але, по-суті, і увесь курорт – це дійсно важка задача.

Тож увесь свій час господарі проводять із гостями, постійно цікавляться чи усе добре, чи прибрано, чи треба замінити рушники, чи треба те, чи треба се. До речі, якщо ви скажете, що ви від мене, то, можливо, вам зроблять якусь знижку 😉

Це що стосується господарів. А от інший персонал, як і сам курорт, на дуже “початковому” рівні. Взяти, припустимо, хлопчика-офіціанта. Видно, що він старається і що, можливо, це навіть його перша робота офіціантом, адже руки трусяться, коли кладе прибори, а слова ковтає, коли говорить, що та чи інша страва, на жаль, закінчилася. Але, мені здається, що на третій день нашого перебування можна було уже до нас звикнути, зрозуміти, що ми прості люди, без випєндрьожа і почуватися вільніше. А ще вивчити як виглядають ті чи інші страви і не подавати замість омлету по-домашньому, звичайний омлет.

Набір у ванній кімнаті

Така ж ситуація і з прибиральницею. В перший день ми повернулися із гори – видно, що у номері прибрано, змінили використаний гель для душу та шампунь. Наступні 2 дні до нас ніхто не приходив 🙂 Можливо, це через те, що новорічні свята і все таке… Та все ж. До того ж Коля ще і запитував чи нам треба щось і ми скромно сказали, що можна не прибирати, от тільки б туалетного паперу нам 🙂 В кінці кінців, ми дзвонили йому і він сам нам його приносив і дивувався, що до нас ніхто не приходив. Я вважаю, що власник готелю не має сам виконувати роботу за яку він платить гроші іншим робітникам. Тим не менше приємно, що наша проблема була вирішена.

☆ Кухня, харчування

Що треба сказати перш, ніж перейти до опису цього пункту: на Красії нема взагалі магазинів. Тобто доводиться харчуватися виключно у колибах та ресторанах, які є на схилі. а їх не так і багато. Я нарахувала близько 5. Ціни усюди різні, проте меню майже однакове. Адже за продуктами доводиться їздити у сусідній районних центр (це близько 20 км від Красії). Тож продукти закупаються такі, які можна довго зерігати, або сезонні. Тобто салату із свіжих овочів не чекайте – максимум засолені огірки, помідори та квашена капуста.

Не дивлячись на свої досить високі ціни (як для Красії) ресторан при готелі був так само не багатий на різноманіття. Зранку нам доводилося їсти різні варіації яєць: яєшня, омлет, омлет по-домашньому і бла-бла-бла. При тому, що одна і та ж страва щодня мала абсолютно різну варіацію приготування. Вибачте, але це не рівень ресторану… На смак також було “такоє”. Я би не сказала, що це не смачно, але рівень домашньої кухні. Я приблизно так само готую…

А ще справжня проблема починається в обід. Одного дня ми чекали нашого замовлення десь дві години. Ми планували швиденько поїсти о другій, а потім ще до 17, поки їздять підйомники покататися. Проте ми вийшли із ресторану десь в той час, коли піднімалися останні люди на гору. На наступний день у нас прийняли замовлення заздалегіть, але коли ми прийшли на 10 хвилин раніше того, на котру замовляли, мені винесли мою їжу вже холодну 🙂

Єдине, що мені сподобалось у ресторані – інтер’єр. Камін та красивий вид із вікна. Ще б прибрати російську та українську попсу, яка звучала із телевізора на фоні (ми коли приходили останні рази, то офіціант уже сам вимикав 🙂 )і взагалі ідилія!

★ Загальні враження

Як для Красії, то цей готель – найкраще, що могло статися із ним. Мені здається що саме із таких клієнтоорієнтованих закладів починається дійсно якісне обслуговування та розквіт української сфери обслуговування, яка, як ми всі знаємо, має багато проблем. Я просто захоплююсь господарями готелю, які на собі тягнуть увесь комплекс.

А ще радію, що у вартість недешового номеру входять такі приємності як баня, більярд та сніданок. Якщо про останнє я навіть говорити не хочу, а друге я не спробувала, бо ми були нереально вдомлені після покатушок, то про баню я готова написати окремий пост! Навіть, якщо ви не будете відпочивати у самому Alpen House – попросіться у Колі у його баню! Видно, що він дійсно любить це діло і зробив просто нереальну круту парилку. У неї вміститься велика компанія. Ціна – 200 грн за годину, наче. Але оскільки одне відвідування у нас було безкоштовним, то ми ним скористалися 🙂

За додаткову плату можна взяти віники,  замовити смачнющий чай, мед та інші ніштяки.

Безкоштовно можна скористатися ефірними маслами, простирадлами, полотенцями та шляпками і дерев’яними шльопками. Та що там говорити! Я просто додам кілька фото бані. Правда, без парилки. Нехай стане сюрпризом, якщо ви надумаєте туди сходити 😉

Загалом, мені дуже сподобалось у цьому готелі. І правда, що враження роблять люди, а не речі. Тому я щиро бажаю господарям вдосконалювати свої дітище. А ви розкажіть чи відпочивали ви в Красії і в якому готелі? Якщо були у Alpen House, які ваші враження?