Порто – найближче велике місто до Сантьяго за межами Галісії. Звісно, що іспанська Галичина та ще красуня, але хочеться інколи і урізноманітнити краєвиди. Дві години на авто і ти уже в іншій країні і в зовсім іншій культурі. От тільки Порто зовсім мені не нагадувало ту мою першу Португалію, яку я бачила 4 роки тому.

Вперше у Португалії я побувала із Віталіком, коли він жив на Мальті, а я в Україні. Тоді цілий рік ми зустрічалися із ним по різним країнам Європи. Португалія стала першою країною Західної Європи, яку я відвідала і на той час я була просто в шоці, яке тут все було кльове і нове для мене. 2 тижні ми провели досліджуючи Лісабон та його околиці (ну всі ці Сінтри, Кабо да Роки і т.д.). Після культурного відпочинку ми рушили на Південь країни, де практикували серфінг, каяки та інші екстримальні прєлєсті. Нам обом так тоді сподобалося, що ми мріяли іще раз обов’язково сюди повернутися.

Тож було гріх не скористатися тим, що я поселилася майже через дорогу від Португалії. Цього разу ми вирішили поїхати у Порто. Місто, яке надихнуло Джоан Роулінг на написання Гаррі Поттера, місто, яке можна зустріти на просторах інстаграму так само часто, як Париж чи Нью-Йорк.

У січні погода була досить мінливою: від 20 градусів тепла і сонця, яке нещадно палило до фактурних хмар, які на кілька годин вкривали небо й інколи навіть спромогалися на кілька краплин дощу. Церез це мені доводилося по сто разів на годину міняти лук. Благо, в Сантьяго я вже звикла до такої погоди і знала, що треба вдягати кілька шарів одягу: від футболки/легкої кофти, до теплого пальта і зимового шарфа.

На Порто я приготувала цілий список, що я хочу побачити. В основному, це були найбільш популярні туристичні принади, оскільки часу було не так і багато – всього три ночі. На диво, Порто виявилося не на стільки всіяне туристами, як Лісабон. Можливо, через те, що на дворі стояв кінець січня – не найбільш популярна пора для мандрів. Тому мені вдалося зробити багато красивих фото і побачити майже все, що я хотіла. А подивитися тут є на що! Церкви і вокзали вкриті відомою на увесь світ португальською плиткою азулежу. Відносно дешеві кафе та кав’ярні. Вид на старе місто і величний міст через річку. Порто – це місто-листівка і тут хочеться фотографувати кожен закуток.

Втім, у моєму спринятті Порто досі балансує між містом, що наповнене просто неймовірно красивими місцями, парками, архітектурою і містом досить пошарпаним і часто брудним. Однозначно, якщо обирати між Лісабоном і Порто, то я виберу перше. Бо воно світле і просторе. Порто ж – це мікс північної архітектури, як у Сантьяго, із яскравими вкрапленнями португальських ноток.

У Порто варто приготуватися багато ходити вгору-вниз, бо місто розташоване на схилах. Завдяки ж такому розташуванню і побудовано тут кілька мостів із яких відкриваються красиві види на все навколо.

І хоча у місті є трамвайчики та інший транспорт, я завжди ввідаю перевагу ходити пішки. Так можна знайти красиві фонтани на заході сонця, види на місто із нетуристичних місць, обійти натовпи туристів та навіть кілька разів заблукати біля свого готелю.

Мати багато енергії для піших прогулянок дозволять смачні перекуси у кав’ярнях. Звісно, візитівкою португалії є її десерти – паштеїші: шматочок листового тіста, вкритий заварним кремом і запечений у печі. Пишу, а в самої уже слюнки течуть! Паштеїш – це те, що треба обов’язково спробувати. І в різних місцях. Бо, мені здається, португальці розлінилися і не завжди дуже старанно їх випікають. Тому подекуди можна натрапити на не дуже смачні екземпляри.

А от чого б я точно не радила куштувати, то це ще одна популярна страва у Порто – францезінья. Звісно, якщо хочеться набити шлунок великою кількістю їжі за невелику суму, то це варте вашої уваги, але задумайтеся, чи ви хочете це їсти: у бутерброд із двох шматків тостового хліба кладуть багато сиру, сосисок, котлету, смажене яйце, потім це все опускають у гострий соус-водичку із томату. Виходить такий собі суп… На любителя, чесно 🙂 Я куштувала без м’яса, то мені просто сирний бутер поклали у воду у згори яйцем приправили. Коштувало стільки ж, як і той, що з купою сосисок і м’яса.

Щоб насолоджуватися усіма чудовими кафе та ресторанами, житло раджу обирати ближче до центру. Бо, як мені здалося, за центром місто більше схоже на гетто і я би не ризикнула ходити там вечорами. А в центрі, де знаходяться головні туристичні принади, хоч і є досить подерті вулиці, все ж наявність хоч якихось кафе та магазинів дозволяє не переживати за себе.

Наостанок ділюся найбільш цікавими точками Порто. Цього вистачить на 1-2 неспішних дні у місті. На карті відмічені найкрасивіші місця, де можна зробити гарні фотки і зрозуміти чому для багатьох це місто стало таким магнітом 🙂

А ви бували у Порто? Що сподобалося? Що ні? Цікаво було б порівняти досвід!

Якщо вам цікаві ціни, маршрути, місця, звички і тому подібне, стосовно країн в які я подорожувала та більше картинок із моїх подорожей, ви можете знайти їх на Інстаграмі