Придністров’я: подорож до країни, якої не існує

Чи доводилось вам бувати у країні, якої насправді не існує? А чи знаєте, що Україна межує з такою? Не вірите? Тоді ця розповідь саме для вас.

Придністров’я – це землі, що пролягають між Республікою Молдова та Україною. Лише двадцять років тому тут точилася кривава боротьба за незалежність від Молдови, а зараз це невеличке державне утворення, яке ніхто у світі не визнає. Виключенням є лише Росія та Абхазія з Південною Осетією, які пройшли схожий шлях відділення від Грузії.

Раніше Придністров’я часто прирівнювали до українського Криму, але у зв’язку із подіями останніх років таке порівняння зовсім безглузде. Та і раніше було так. Адже, по суті, це дійсно окрема країна. У них є свій президент і парламент, у них є власна валюта і навіть паспорти. Хоча останні знову ж таки ніде не визнаються. Для виїзду за кордон кожен придністровець має «запасний» паспорт – Молдови. А ще Росії, України, часто Румунії, Болгарії чи Туреччини. У більшості мешканців цих земель мінімум по 2-3 паспорти.

Потрапити у Придністров’я досить просто. Можна або з Молдови на автобусі приїхати, або пішки з України перейти. Я обрала другий варіант. По-перше, я спочатку ніжилася біля моря в Одесі, а, по-друге, він здавався мені більш екстремальним, а тим самим цікавим. Пішохідний перехід у Придністров’я називається «Кучурган-Первомайськ».

Придністровя_Країна_якої_не_існує_01

До переходу із Одеси можна доїхати автобусом. Від Привозу (головного ринку Одеси) маршрутка у тому напрямку відходить майже щогодини. Їхати приблизно 1,5 години. Однак варто не забути попросити водія аби він сказав де саме виходити, оскільки «Перехід» не є кінцевою зупинкою жодного із рейсів. Навіть на прохолодному початку весни (я там була в перших числах березня) надзвичайно багато людей переходять кордон несучи на собі важелезні сумки, тягнучи візки навантажені величезною кількістю усякої всячини. справа в тому, що у самому Придністров’ї ціни вищі, ніж в Україні, тож дешевше купувати у нас і перепродувати там.

Придністровя_Країна_якої_не_існує_02

На сам перехід я витратила максимум півгодини. Але місцеві говорять, що деколи доводиться стояти по кілька годин. Хоча Молдова (а по всім міжнародним законам Придністров’я – це все-таки частина Молдови) і не вимагає від громадян України візи, по внутрішньому паспорту сюди не потрапити. Тому не забудьте вкинути у сумку закордонний документ, у який ставте усі штампи, що вам пропонують, бо вони можуть вам дуже допомогти у цій непевній місцевості. Перевірено на власному досвіді, коли мене не хотіли випускати із країни, через те, що я не мала печатки і не мала грошей на хабар.

Від самого кордону їдуть маршрутки до двох найбільших міст Придністров’я – Тирасполя та Бендер. Тому ви самі можете визначити із якого з них розпочати знайомство із цією країною. Я б радила спочатку їхати до Бендер, хоча на моєму шляху першим був Тирасполь. Раджу саме такий маршрут, бо по-суті в Бендерах нічого дивитися, тому можна проїхати зупинившись на пару годин.

На в’їзді у місто зустрічатиме славнозвісний танк. Мабуть, це і є найбільша пам’ятка. Є ще якась турецька фортеця. Але я у неї не їздила, і кажуть, що вона розвалена уже – нічого цікавого.

Придністровя_Країна_якої_не_існує_05

Фортецю збудували ще за часів Осьманської Імперії. Туреччина – ще одна країна, яка залишила величезний відбиток на історії Придністров’я. Однією із народностей, яка тут проживає є гагаузи. Гагаузи – нащадки турків. У них є власна мова (чимось схожа на турецьку), власні школи, община. І… Вони хочуть створити власну державу у цій і так невизнаній країні.

Ззовні це містечко нагадує середньостатистичний районний центр великого українського села. Одна центральна вулиця, низькі дво-триповерхові будівлі, багато дерев, довкола бігають коти та собаки, люди пересуваються в основному пішки, або чекають на громадський транспорт.

Загалом же тут повсюди процвітає бідність і безробіття. Кожні сто-двісті метрів висять величезні банери із пропозицією «легальна робота в Європі, Росії, Туреччині». І щоб більше дізнатися про усе, що відбувається довкола, треба просто заговорити із людьми. Вони тут дуже доброзичливі і говіркі, але у Бендерах трошки залякані. Тому краще сісти на тролейбус, який за півгодини довезе вас до Тирасполя – столиці Придністров’я.

Придністровя_Країна_якої_не_існує_06

Центральна площа цього невеличкого міста досить широка і по ній приємно прогулятися туди і назад, швиденько оглянути кілька пам’яток і церков. Але, знову ж таки, нічого надзвичайного ви не побачите.

Придністровя_Країна_якої_не_існує_09

Хіба що повсюдні елементи радянської епохи: великі лотки із квасом, багато пам’ятників військовим діячам. І газети! Головна газета «Приднестровье» – це просто звітування перед «партією», що зробили і що ще зроблять у цій «прекрасній, вільній і незалежній країні». Пропаганда тут процвітає 🙂

Придністровя_Країна_якої_не_існує_03

Придністровя_Країна_якої_не_існує_04

Придністровя_Країна_якої_не_існує_08

Тож, якщо ви хочете дізнатися як все виглядало за Радянського Союзу, у найгірших його проявах, вам просто необхідно заглянути на екскурсію у Придністров’я, а звідти заодно і в Молдову заїхати. Це зовсім недалеко від нас, але так по-іншому…