#studyvisitsingdynia – програма навчальних візитів у Польщі

Програма Study Visits in Gdynia – це двотижнева навчальна поїздка у Польщу для молоді із України, Білорусі, Молдови. Вона проводиться 3 рази на рік громадською організацією Центр Співпраці Молоді за кошти міста Гдиня. Учасникам оплачують проїзд, проживання, харчування. Робоча мова – російська. Навесні 2017 року мені пощастило стати учасницею цієї програми. І тепер я б хотіла поділитися інформацією про неї, адже вона дійсно дуже крута!

Однак, спершу я б хотіла розповісти маленьку історію, яка б надихнула вас ніколи не здаватися і вірити у найкраще 😉

Зазвичай я щороку подаюсь на Media Bar Camp. Це щорічна “не-конференція” для активістів, медійників та стартаперів з усього світу, що відбувається у Литві на початку травня. Але цього року я мала обирати між Study Visits та Bar Camp, оскільки було б надто жирно відпрошуватися з роботи два місяці поспіль 🙂 Я вибрала перше і навіть не подумала на всяк випадок податися на друге. Я написала супер-крутий мотиваційний лист (ну, мені так тоді здавалося), максимально заповнила усі поля. І от приходить мені лист… а там “вибачте, ви не пройшли”. Уявіть як я розчарувалася! І раз я вже не мала нікуди їхати, то від несамовитого бажання відволіктись та змінити обстановку я тоді взяла квиток у Єгипет і полетіла грітися у теплі краї. І от, десь на 5 день мого відпочинку мені приходить лист від ЦСМ. До слова, Інтернет у Єгипті був просто жахливий. У мене максимум що працювало – мессенджер. А один лист у пошті вантажився до півгодини. І саме півгодини чекання вартували того, щоб потім побачити “ви були у резервному списку, деякі учасники відмовилися, тому, якщо ви ще хочете приїхати – запрошуємо”. З боєм проти жахливого Інтернету я відпросилася на роботі (все одно вийшло, що два місяці поспіль 🙂 ) , написала Віталіку, що мене не буде в наступному місяці, відповіла, що я погоджуюсь організаторам і стала чекати свого поверенння додому, щоб збирати сумки у свою наступну подорож.

Тому навіть якщо ви чогось дуже хотіли, але не отримали, ніколи не засмучуйтесь, а просто беріть те, що є тут і зараз. І тоді доля обов’язково вам подарує щось прикольне і на майбутнє 🙂

. . .

Перш за все, хочу сказати, що усі навчальні візити дуже різного направлення. Починаючи від зустрічей із місцевими депутатами чи активістами, які займаються питаннями ЛГБТ-спільнот, закінчуючи зустрічами із молодими підприємцями, які за допомогою влади започаткували бізнес, чи відвідини центру для людей із аутизмом та синдромом Дауна. А нашому “заїзду” ще й пощастило зустрітися із першим президентом Польщі – Лехом Валенсою.

Чесно кажучи, я собі складно уявляла як це все можна поєднати в одній програмі. Ще й так, щоб усім було цікаво, але Центру вдалося. Інколи було складно фізично витримати по три-чотири зустрічі на день. А особливо, якщо враховувати, що щодня до півночі ми влаштовували “вечори культурного обміну”. Навіть не всі дожили до кінця.

Для знайомства ми робили купу дивних вправ 🙂

Для мене у таких поїздках найважливішим надбанням завжди є люди. Знання – це добре, але, якщо тобі нема із ким їх розділити, обговорити, то вони нічого не варті. Мені пощастило знайти “своїх” людей на проекті. І це foreva lav. Навіть якщо доля розведе нас по різним куткам планети і ми більше ніколи не побачимося.

Ну а ще нам дуже пощастило із організаторами. Опікувався нами волонтер Центру Саша. Він із України і перебував у Польщі за програмою EVS. В якийсь момент у мене склалося враження, що я повернулася у дитинство, коли їздила у табори, так вже він із нами возився 🙂 Дуже сподіваюся, що інші волонтери Центру будуть такими ж.

Саша і Марта

Також одразу хочу розповісти про деякі приємні бонуси, які отримують учасники візиту після його закінчення:

1)Сертифікат. 

Знаю, що у нас в Україні сертифікат – такий собі бонус. Але у Європі, наприклад, при вступі в університет чи при прийомі на роботу подібні папірці можуть зіграти ключову роль.

2)Можливість взяти участь у двотижневому стажуванні.

Раз на рік серед всіх учасників візитів за попередній рік “розігрується” можливість двотижневого стажування у будь-якій із організацій, які відвідував під час Study Visit та яка тобі сподобалась, або яка є близькою до того, чим займаєшся вдома.

3)Можливість стати волонтером EVS (European Voluntary Service)

Звісно, волонтером Центру може стати не тільки учасник візитів (відповідно до правил EVS). Однак, пунктик у біографії, що ви були учасником програми, це майже ваш прямий білет у Гдиню. Тому, якщо ви задумуєтесь про волонтерство у Європі – рекомендую почати з малого і податися на Study Visits In Gdynia.

. . .

А далі деякі нотатки із зустрічей. Звісно, це далеко не все, про що можна дізнатися під час проекту. Адже кожна зустріч – це не лише розповіді, це багато практичних завдань, дискусій, екскурсій та іншого!

Про неурядові організації у Польщі

(Томаш Бродевич, Центр Співпраці Молоді)

(Томаш) запрошує нас всідатися зручніша, зробити собі чаю, та починає свою розповідь про становище громадських організацій у Польщі. Загальна їх кількість складає близько 100 тисяч. Однак, дійсно активними є лише близько 80%. Більшість із них (95%) мають менше 30 років.

Бумом виникнення громадських організацій став час після подій 1989 року. Тоді робочі на заводах по всій країні влаштували бунт та скинули комуністичну владу. Невдовзі президентом вже демократичної країни став Лех Валенса, а до влади прийшла його партія Солідарність. Оскільки в той час не існувало інститутів, які б якісно виконували функції, що зазвичай покладаються на державу, то на допомогу прийшли активні громадяни. Як тоді, так і сьогодні ГО виконують ті функції, на які у влади просто не вистачає сил, бажання та терпіння. Проте, за ці майже тридцять років пріоритетні напрямки роботи змінилися. Так, на початку історії новітньої Польщі неурядові організації займалися здебільшого питаннями охорони здоров’я, соціальної допомоги і т.п.). Cьогодні ж 55% НУО займаються питаннями організації вільного часу, хобі, спорту та туризму. Також популярними напрямами є освіта та виховання, культура та мистецтво.

Фінансування у польських громадських організацій доволі диверсифіковане. Оскільки, після того, як держава пройшла перехідний період, донорська допомога зовні різко скоротилася. І, наприклад, сьогодні гроші від інституцій ЄС отримують лише 12% організацій. Натомість найбільше коштів у існування ГО вкладає… місцеве самоврядування! Як би це дивно не звучало, але саме місцева влада є головним спонсором активних громадян. З одного боку це дуже круто, але з іншого, виникає така проблема, що влада має значний вплив на громадянське суспільство, відкриваючи і закриваючи «краник» з грошима. Скажімо, саме це є однією із причин того, що у Польщі малопопулярні організації, які займаються правами людей (хоч Польща і «Європа», все ж права людей там порушуються), або антикорупційні організації. Існує також фінансова підтримка від приватних підприємців, адже за це вони мають певні податкові пільги.

Вагомою частиною доходу в ГО є так звана система 1-го %. Така система – це право кожного громадянина перерахувати 1% від сплачених за рік відсотків на користь будь-якої організації. Всього у Польщі близько 15 млн. платників податків. Справжні бої точаться навесні між організаціями, які намагаються як можна ширшому колу громадян розповісти про свою діяльність: реклама по телевізору, білборди на зупинках, роздача листівок… Втім, як свідчить статистика, найбільше шансів отримати ці кошти у тих, хто займається проблемами дітей, тварин та охорони здоров’я.

Про підтримку бізнесу у Польщі: на прикладі міста Гдиня

(Маріуш Гржешчак, Гдинський центр підтримки бізнесу)

Гдиня – місто людей для людей. Тут усе зроблене задля того, щоб кожен міг себе реалізувати. Зокрема, якщо ви не маєте бажання займатися громадською діяльністю, ви можете легко зареєструвати власний бізнес. Для цього вам треба лише переступити поріг Центру підтримки бізнесу у Гдині.

У центральній залі є віконце “першої консультації”, де можна отримати інформацію щодо того, як відкрити бізнес, де брати фінансування на початкових етапах. Що цікаво, для людей із обмеженими можливостями існує окремий фонд з якого їм можуть надати стартовий капітал. Це стимулює людей не сидіти вдома і отримувати соціальну допомогу від держави, а активно соціалізуватися, створювати бізнес, надавати робочі місця та платити податки у бюджет. У 2016 році за таким фінансуванням звернулося 108 людей із обмеженими можливостями. Вони отримали близько 2,8 млн. злотих допомоги на відкриття власної справи.

Якщо людина вирішила започаткувати власну справу, то у неї на це піде 30 хвилин. Зареєструвати бізнес можна як у самому Центрі, так через Інтернет. Єдине, при другому варіанті пізніше все одно треба буде прийти до Центру, щоб ще подати документи до податкової та міської адміністрації.

Власне, в чому головна суть Центру?! Тут у одному приміщенні сидять представники реєстраційної, податкової та міської адміністрацій (у цих трьох інстанціях треба зареєструватися, щоб відкрити власну справу) і коли ви користуєтесь послугами Центру, вам не треба бігати із одного кінця міста в інший, висиджувати черги, аби подати документи. Важливо зауважити, що послуги Центру абсолютно безкоштовні! Фінансується він з міського бюджету.

У Центрі є консультаційна підтримка. За графіком, який доступний усім в Інтернеті, сюди приходять спеціалісти із різних галузей і допомагають підприємцям-початківцям вирішувати різноманітні проблеми. Зокрема, тут розповідають про ведення бухгалтерського обліку, про останні зміни у податковому законодавстві, про різні юридичні питання, допомагають писати бізнес-план, консультують щодо просування бізнесу через рекламу та Інтернет. Всього є 14 експертів із різних напрямів. Щомісяця відбувається близько 20 таких зустрічей. Консультації також безкоштовні.

У Гдині кожен четвертий житель – приватний підприємець! Це майже 38 000 приватних підприємств.

Окрім цього, Центр здійснює низку проектів, які фінансуються за грантові кошти. У рамках цих проектів проводяться зустрічі-нетворкінги, де підприємці знайомляться між собою, діляться досвідом, налагоджують контакти та просто добре проводять час.

Є проект-конкурс “Гдинський бізнес-план”. Це змагання за кращий бізнес-план між жителями міста. Його мета – навчити писати якісні проекти свого майбутнього бізнесу та нагородити найкращих грошовими призами, які можуть стати стартовим капіталом. Що цікаво, дуже багато учасників беруть участь у цьому конкурсі заради спортивного інтересу, а не заради виграшу. Тому бували випадки, коли переможці відмовлялися від виграшу.

Є окремі проекти для підтримки бізнесу серед жінок, молодих мам, для школярів, а також для архітекторів.

Про громадський транспорт

(Рафал Полаковський, Управління доріг та озеленення в Гдині)

Одним із головних завдань міста є зменшити попит на приватні автомобілі. Це досягається шляхом удосконалення роботи громадського транспорту та популяризації велоруху серед жителів Триміста (агломерації, що включає в себе Гдиню, Гданськ та Сопот).

Існують не лише “позитивні” методи переконання не користуватися автомобілями, але і “негативні”. На деяких світлофорах, де не ходить громадський транспорт, час, який виділяється для переходу дороги пішоходами значно перевищує час для проїзду автомобілем. За рахунок цього автомобілістові довше буде стояти на світлофорах, ніж пройтися пішки через певний відрізок міста.

Також для зменшення кількості автомобілів ведеться політика спрямована на зменшення парковок у місті. Наразі місто не дає дозволів на будівництво нових парковок. А безкоштовні парковки переобладнуються на платні.

Електромобілі у Гдині не користуються попитом. Всього за 2016 рік було куплено лише 50 штук. Через це розвиток станцій підзарядок для електрокарів не є пріоритетним для міста.

Три міста, що входять у агломерацію Триміста з’єднує міська електричка. Вдень вона ходить щоп’ятнадцять хвилин, вночі – раз на годину і має перерву між 2 та 3 годиною ночі. Також Гданськ, Гдиню та Сопот сполучають автобуси. Тому дістатися із одного міста в інше можна абсолютно без проблем.

Не дивлячись на те, що у Гдині максимально стараються популяризувати велорух, міського прокату велосипедів тут не існує. Його планується запустити лише за два роки. Чому так довго? Тому що це буде єдиний прокат для усього Триміста! Працюватиме він із найновітнішою gps-системою. Це дасть змогу взяти велик, наприклад, на центральній площі Гданська, доїхати додому у Сопот, надіслати повідомлення через спеціальний додаток, що ви уже закінчили свій маршрут, і вам не доведеться повертати цей велосипед на станцію, адже його можна буде відслідкувати через gps.

Громадяни Гдині проти пішохідних вулиць. Місто кілька разів пробувало зробити такі, але мешканці виступили проти. Натомість, для більшої безпеки та комфорту пішоходів у Гдині існують вулиці, де зменшили дозволену у місті швидкість автомобілів з 50 км/год до 30 км/год.

Про міську владу

(Зигмунд Змуда Тржебятовський, заступник міського голови міста Гдиня)

Хоча Гдиня не найбільше і не найбагатше місто Польщі, все ж багато хто із поляків (та і мігрантів) хотіли б тут жити. Через те, що свого часу тут дуже якісно відбулася реформа місцевого самоврядування. Протягом 25 років при владі тут переважно одні і ті самі люди. Це дозволяє ефективно та поступально вирішувати усі проблеми міста.

Влада міста не працює на власне збагачення чи на політичні інтереси. Політика – у Парламенті, у Варшаві, а тут – це вирішення питань громадян, які є сусідами, друзями, знайомими. Більшість часу депутат міської ради проводить зустрічі із мешканцями міста, працює над вирішенням практичних завдань.

Місцева влада Гдині одна із перших почала співпрацювати із НУО. Про цю співпрацю навіть є окремий документ-меморандум. Сьогодні більше половини роботи делегується громадським організаціям.

У кабінетах міської ради прозорі двері. Щоб було видно як працюють чиновники на зарплату із бюджету 😉

Бути депутатом міської ради у Польщі – це скоріше не робота, а хобі. Адже прожити лише на зарплату депутата не реально (з/п депутата 1500 злотих, а голови – 2600 злотих). Втім ця робота, і займає не так багато часу. Для голосування депутати збираються на сесію лише раз на місяць. А на роботу із комітетами та громадянами вони можуть виділяти будь-який зручний час.

Робота у міській раді не дає жодних преференцій. Навіть нема безкоштовного проїзду чи прибавки до пенсії.

Двері міської ради завжди відкриті. Будь-хто може прийти і на слухання сесії. Для цього над сесійною залою є спеціальна лоджія. Проте, цим правом мало хто користується. Здебільшого через те, що засідання відбувається в будній день, коли всі на роботі.

Складно дотриматися гендерного балансу – жінок-депутаток майже нема. В основному через те, що ця робота віднімає дуже багато вільного позаробочого часу. А жінки зазвичай віддають перевагу витрачати його на дітей, сім’ю. Їм просто це не вигідно.

Ну а на останок коротеньке відео про те як ми активно проводили час у Гдині 🙂