Я – Малала. Історія про дівчинку, що хотіла вчитися.

Пам’ятаю як я не любила ходити до школи. Свій перший день у першому класі я закінчила зі сльозами на очах і криками: “Мама, навіщо ти мене сюди привела? Я ненавиджу школу.” Наступні 10 років у школі були не те щоб найгіршими, але і найкращими у своєму житті я б їх теж не назвала. Мені завжди було нудно і нецікаво у чотирьох стінах, де розповідали про все на світі, тільки не про те, що мене дійсно цікавило. Через це я постійно прогулювала уроки і був час, коли я тижнями не з’являлася у школі, підробляючи записки від мами та довідки від лікарів.

А приблизно у цей же час, на іншому кінці планети, у Пакистані, дівчинка, на  6 років молодша за мене, мало не вмирає за право ходити до школи. За можливість навчатися і бути рівною у своїх правах на освіту із своїми однолітками-хлопцями. У 16 років про неї та її справу дізнається увесь світ, а вже у 16 років вона пише автобіографічну книгу “Я – Малала”, яка стає світовим бестселлером. У 2016 році цю книгу нарешті перекладено українською і я ділюся з вами своїми враженнями про неї.

Книга “Я- Малала” увійшла, мабуть, до всіх україномовних літературних топів 2016 року як представниця жанру нон-фікшн. Історія дівчинки Малали, яка народилася і виросла у мусульманському традиційному суспільстві, де роль жінки в суспільстві зводиться до готування їжі та прибирання вдома. Народившись у невеличкому селі у гірському регіоні Пакистану, Малала боролася за право на освіту для себе, своїх подруг та інших пакистанських дівчат. Не дивлячись на свій юний вік, вона йшла всупереч війскової, а головне, релігійної влади, яка постійно правила у її новоствореній країні. За свою правозахисну діяльність у віці 17 років вона отримала Нобелівську премію миру і стала наймолодшою її володаркою. Але перед цим, отрамала кілька куль, лежала в комі і чудом залишилася живою.

Не дивно, що книга про життя Малали Юсуфзай уже не перший рік не полишає у спокої серця багатьох людей по всьому світі. Адже Малала стала своєрідним символом незламності на шляху до боротьби за права жінок та дітей. Однак, в той же час вона слугує нагадуванням, що, якщо людина буде боротися сама проти цілої системи, рано чи пізно її знищать (ну, або намагатимуться знищити) або морально, або, навіть, фізично.

Книга I Am Malala: The Story of the Girl Who Stood Up for Education and was Shot by the Taliban” була написана Малалою (у співавторстві із британською журналісткою Крістіною Ламб) і вийшла друком у 2013 року. У книзі описується життя та побут долини Сват, що знаходиться у гірському районі на півночі Пакистану і де провела дитинство дівчинка. Також книга розповідає про історію виникнення Пакистану, про традиції та релігію. Виявляється, країна ця зовсім молода і виникла лише у 1956 році (як сучасна республіка). До того її історія була тісно пов’язана із Індією. Не дивлячись на те, що релігії цих двох країн кардинально відрізняються.

Ця книга буде дуже цікавою для тих, хто хоче розібратися у питаннях ісламу. Наприклад, у книзі розповідається про те, чим відрізняються шиїти та сунніти (це дві головні течії у мусульманстві). А також про те, що навіть ці два напрями часто діляться на піднапрями, які мають абсолютно різне розуміння Корану – священної книги мусульман. Багато місця відводиться традиціям пуштунів – народності, до якої належить Малала та її сім’я. Як і в Україні, у різних регіонах люди мають різні звичаї та навіть ментальність.

У нас, у Західному світові, починаючи із 11 вересня 2001 року до мусульманства та інших суміжних тем прикута пильна увага. Серед неосвічених (чи малоосвічених) людей при згадуванні про мусульман одразу в голові вимальовується знак “дорівнює” із терористами, джихадистами, які прагнуть стерти усю Західну цивілізацію. Проте, щоб зрозуміти, що це зовсім не так і що є мусульмани із іншими поглядами, прагненнями і мріями, треба прочитати цю книгу.

Також книга дозволяє трішки розібратися і у міжнародній політиці. Дуже показовим є розповідь про створення та зміцнення руху Талібан, який у 2012 році напав на Малалу і вистрілив у неї кілька разів. Так от, розвиткові цього руху посприяла політика США. Сполучені Штати, які багато років поспіль блокували військове керівництво Пакистану, змінили гнів на милість, коли їм знадобилася допомога пакистанських військових у сусідній країні – Афганістані. Це дозволило закріпитися і отримати значні фінансові потоки для закріплення Талібану при владі. І ще це є дуже показовим прикладом того, що якими б не були принципи тієї чи іншої держави, вона може їх порушити, якщо їй це буде вигідно з тих чи інших причин. Особливо мені здається ця істина актуальна для нашої країни, яка дуже сподівається на зовнішню допомогу у міжнародній політиці.

Разом із тим, що у книзі зачіпається багато питань історико-політичного життя регіону, Малала також розповідає про побут пакистанських родин, про стосунки у її сім’ї. Зокрема, дуже велика частина розповіді відведена на батька дівчини, який і сформував її як особистість, а також, в супереч традиції, відправив Малалу вчитисі і всіляко підтримував її діяльність, розуміючи, які наслідки це може мати для дочки. А коли Малала розповідає про природу свого рідного краю, то ніби дивишся кіно, в уяві малюються неймовірні красоти пакистанських гір із засніженими шпилями.

malala

Я-Малала – це книга, яка надихає змінювати світ. Книга, яка показує, що якою б, здавалося, невирішуваною була ситуація, завжди є вихід. Книга, яка розповідає про іншу культуру та інший менталітет. Книга, яка відкриває очі, що поряд із нами у світі існують проблеми, які ми маємо вирішувати всі разом, об’єднавшись заради миру та свободи вибору.

Як кажуть, “Восток – дело тонкое” і якщо ви хочете бодай трошки заглибитися у його таємниці, то обов’язково прочитайте цю книгу.