Як я запізнилися на літак до Іспанії, та все ж залишилася щасливою від поїздки

Моя перша подорож до Іспанії стала, мабуть, найбільш епічною подорожжю за життя. Водночас, вона була і чи не найнасиченішею та однією із найпрекрасніших. Зазвичай, про Іспанію говорять як про країну із пляжним відпочинком. Втім, саме на цих землях зосереджено багато історичних пам’яток і саме звідси походять люди, які відкривали Америку, Океанію та інші континенти і країни. І це те місце, де і сьогодні можна стерти ноги в кров, намагаючись обходити усі історичні свідчення великого королівства.

Що я їду у Іспанію у відпустку, я вирішила буквально за 2 місяці до самої поїздки. І саме тоді я зрозуміла, що хочу випробувати безвіз на собі, а тому подалася на біометричний паспорт – у самий пік навантаження системи. Зазвичай, я планую свої подорожі дуже заздалегідь, адже це дозволяє уникнути багатьох непередбачуваних моментів. І ця моя поїздка ще раз підтвердила цю тезу.

Відпочатково все могло скластися так, що я не змогла б навіть скористатися усіма купленими квитками та заброньованим житлом. Адже хоч мені і достатньо легко було податися на закордонний паспорт (читайте тут, як не виходячи із дому зареєструватися у черзі в ДМС), протягом 2 місяців мій паспорт невідомо де гуляв у просторах ДМС, допоки я не звернулася із особистою заявою у приймальні ДМС.

А потім я ще із скандалом вибивала уже готовий паспорт у відділенні, оскільки мені не хотіли його віддавати. Так не буває, подумаєте ви! Але я на власному досвіді пересвідчилась, що буває. І, як виявилось, все це сталося через некомпетенцію працівників, бо “коли у 25 років вам вклеїли фотокартку в український паспорт, забули у архів підшити папірець про це і вам тепер треба їхати у паспортний стіл і врегулювати це питання”. І це за три дні до поїздки!!! Звісно, що я нікуди не поїхала, а на рівні начальників це питання залагодили за 1 телефонний дзвінок. Головне знати свої права і завжди домагатися їхнього виконання!

Наступним випробуванням став польський кордон. Наш автобус без будь-яких причин тримали на кордоні більше 6 годин. Через це ми запізнилися на літак, який вилітав із Катовіце. Це сумна частина поїздки, оскільки ми попали на бабки (спробуйте знайти недорогі квитки день у день!), але водночас, після того, як минулого року ми під час подорожі Італією провтикали цілий рюкзак зі шмотками та грошима, ми навчилися дуже спокійно ставитися до таких штук. І тому це ні на хвилину не затуманило нашу відпустку, а лише ще раз нагадало: НІКОЛИ не переходити кордон із Польщею на автобусі!!! Це уже третій наш досвід “на автобусі в Польщу” (і навпаки) і кожного разу ми казали – більше ніколи. Але тепер уже точно 🙂  Натомість, ми спробували новий іспанський лоукост Vueling! Мені дуже сподобався. Якість літаків, обслуговування, мобільний додаток – усе на вищому рівні! Хороша альтернатива Wizz Air, яких я теж дуже люблю.

Ну а далі уже все наче круто було. Наша подорож складалася із 3 міст: Барселона, Валенсія, Мадрид. Про кожне із них я більш детально напишу пізніше. А поки що загальна інформація – у скільки нам це все обійшлося, як ми добиралися, де жили та що робили.

Скажу одразу – найбільше мені сподобалася Валенсія. На стільки різноманітна, мила, комфортна та насичена. Я б тут жила 🙂 Мені сподобалося все – починаючи від пляжу, закінчуючи центром, ринками та вокзалами. Наприкінці вересня людей тут майже не було. Я маю на увазі туристів. А тому була можливість на повну насолодитися усім, що дає це місто.

Найменше мене вразила Барселона. Припускаю, це через те, що замість запланованих 3 днів, ми тут були 2. І ті не повні. Тому і встигли проглянути лише основні туристичні пам’ятки та трішки походити по вулицям. Жили у самому центрі – у Готичному кварталі, але все одно це не дало мені відчути той дух, про який усі розповідають. До того ж, усі готувалися до “референдуму” про відокремлення від Іспанії, а тому усюди звучало дуже багато лозунгів, проводились мітинги і взагалі панувала не дуже дружнья атмосфера.

А от Мадрид мені нагадав Київ. От один в один відчуття! Видає, що це інша країна лише те, що всі говорять іспанською (відповідно і надписи іспанські), а також те, що там 25 градусів тепла у кінці вересня було. Усе інше – дуже схоже: багато людей, усі кудись поспішають, море машин, величезна кількість зелені та парків, будівництво та реконструкції навкруги.

Вартість життя

Ми трішки походили різними магазинами, позаглядали у офіси, де здаються і продаються квартири, відвідали найбільш популярні серед місцевих кафешки. Із того, що нам вдалося спробувати на собі, можна із упевненістю констатувати, що життя в Іспанії трішки дорожче, ніж в Україні. Але, зважаючи, що і середня зарплата у них вища майже у два рази, це дозволяє їм доволі просто ставитися до життя, дозволяти собі снідати та вечеряти у ресторанах або кафе і ще багато чого іншого.

Їжа

І, якщо ми вже торкнулися теми їжі, то їжа в Іспанії мені не дуже сподобалася. Не те що якістю, а скоріше харчовими звичками. Тут дуже люблять м’ясо, хліб, пиво та жирні продукти. Тобто знайти у закладах щось хелсі для себе доволі складно.

Дуже дивною мені здалася традиція іспанців починати ранок із пива! Якщо вийти близько 10-11 години на вулицю, то можна побачити як дуже багато народу за бокальчиком пива щось активно обговорюють. Поряд лежать закуски. Зазвичай це не щось таке жахливе, як у нас у пивних магазах продається, але не повноцінні блюда. Але насправді це вже другий прийом їжі. Перший був як тільки вони прокинулися – десь о 7 годині ранку. Так, іспанці дуже рано прокидаються! Я взагалі шокована як у них вистачає сил розважатися до півночі, а потім топати на роботу в таку рань…

Так от, перший прийом їжі – це зазвичай кава і якийсь солодкий ніштячок, або багет із хамоном чи сиром, помаранчевий сік, можливо, якийсь тост, дуже рідко це яєшня чи щось подібне, що схоже на нормальну їжу.

А от уже після другої години дня іспанці починають нормально їсти. І тут на допомогу приходить таке поняття як Menu del día ! По-нашому – це бізнес-ланч, коли ти за дуже притомні кошти можеш добряче наїстися. І це при тому, що порції у Європі у два-три рази більші за наші. Майже завжди 🙂 Єдине, перед тим як зайняти місце слід уточнити, що входить у це меню. У деяких кафе можна вибирати із набору блюд, у деяких це стандартний набір страв. Оскільки у Іспанії 95% офіціантів не говорять англійською ви можете не запам’ятовувати складних фраз, а просто сказати “МЕНЮ ДЕЛЬ ДІА?” (із запитальною інтонацією) і вони усе зрозуміють 🙂

А от вечеря – це улюблений прийом їжі у всіх південних народів. Іспанці не є виключенням. Довгі теплі вечори тут прийнято проводити за безкінечними розмовами у великій компанії, поїданням тапас та основних страв, попиваючи вино або пиво. Разом із відпочиваючими тут обов’язково будуть сидіти (або бавитися) діти чи собаки. Тут прийнято сидіти допізна. І ніщо не має стати перепоною для цієї традиції.

Що мені дуже сподобалося, не дивлячись на доволі точний розпорядок харчування у населення, ресторани тут працюють цілий день, а не так як у Італії – лише в години попиту. Звісно, є виключення і якісь відкриваються, наприклад тільки в обід, але потім працюють аж до ночі, а деякі працюють впродовж 8 годин із 6 ранку. Але завжди і у будь-який час знайдеш де поїсти.

Люди

Іспанці дуже класні! Їх головна проблема – вони взагалі не знають англійської! З одного боку я їх розумію: навіщо вчити іншу мову, якщо існує такий величезний, яскравий та нереально крутий латино-американский світ? Але з іншого – дуже дивно, коли у найбільш туристичних місцях тобі не можуть навіть пояснити куди пройти чи розповісти що входить у ту чи іншу страву. Тому я дуже раджу перед тим, як їхати у Іспанію – вивчити бодай кілька загальновживаних фраз і кілька назв продуктів, які ви хочете спробувати 😉

І все ж, не дивлячись на те, що англійською іспанці взагалі не бум-бум, вони все одно намагаються щось пояснити, підказати. Навіть якщо ти нічого не запитуєш, а просто стоїш, розглядаєш карту і явно тупиш 🙂

Транспорт

Транспорт у Іспанії дуже хороший! Як і у всій Європі він доволі пустий, ходить чітко за розкладом та довезе у найвіддаленіші точки міста. Поїзди міжміського сполучення теж дуже класні і комфортні. Є пропозиції квитків на будь-який гаманець. Втім, інколи дешевше летіти літаком, ніж їхати швидкісним потягом.

Особисто мені найбільше сподобалась транспортна система Валенсії! Ви, мабуть, здогадалися, що я у захваті від цього міста? 🙂 Метро Мадриду виглядало якось трішки провінційно. А от на станції метро Барселони, де є вихід і до поїздів, ви будете дуже і дуже довго розбиратися куди і за що вам треба заплатити. Бо транспорту надзвичайно багато і багато автоматів самообслуговування. Особисто нам допоміг розібратися у всьому… бомжик! У них там ціла банда, яка вичисляє туристів, що нічого не шарять у автоматах, і типу допомагають, а потім просять за це пару центів. І що найцікавіше, як раз безхатьки ідеально говорять англійською!

Як ми добиралися з України та назад + бюджет поїздки

Найдешевше летіти у Іспанію, звісно, із Польщі. Ми дуже хотіли бути у Барселоні увечері, щоб була змога дістатися на громадському транспорті у місто + щоб ще трохи погуляти містом. Тому взяли квиток на WizzAir Катовіце – Барселона. Однак, через те, що ми не встигли пройти кордон, нам довелося пропустити цей літак і ми дісталися в місто лише вночі наступного дня (через добу). Із аеропорту після півночі ходить лише таксі. У центр міста коштує доїхати 29 євро. Інколи бус із аеропорта збивається із графіку і їде трішки пізніше. Але, якщо ви прилетіли після пів на першу ночі – не сподівайтеся на це.

І ніколи, ніколи, ніколи не їдьте через кордон із Польщею на автобусі 🙂 Принаймні, доки ходить Інтерсіті у Перемишль.

Назад ми летіли вже із Мадрида. Знову ж не прямим рейсом, а з пересадкою. Спочатку долетіли до Будапешта. Там півночі просиділи у холодному аеропорту і пересіли на рейс у Київ. Оскільки, прилетіли у Будапешт після 12 ночі, а наступний літак був о 8 ранку, то не бачили сенсу брати готель на ніч і тусили в аеропорту. Невеличкий лайфхак, якщо ви зареєстровані на рейс через інтернет. То у цьому аеропорту ви можете не чекати доки почнеться офіційний чекін на ваш літак, а сміло проходьте до гейту по штрихкоду. Всередині хоч не так сумно і холодно. Єдине, аеропорт не працює з півночі і десь до 4 ранку.

Отже, не враховуючи форс-мажор, за 10-денну поїздку на двох ми витратили:

Автобус Київ-Краків – 40 євро

Літак Катовіце-Барселона – 60 євро

Літак Мадрид-Будапешт – 45 євро

Літак Будапешт-Київ – 30 євро

3 ночі у Барселоні – 130 євро

4 ночі у Валенсії – 140 євро

3 ночі у Мадриді – 150 євро

Інші витрати в середині країни (проїзд+харчування+екскурсії) ~ 1000 євро

Всього ~ 1600 євро